Для підприємливого сонце не зайде увечері

Там ладити з людьми вміють. А в нас? Чи можуть доморослі бізнесмени бути добрими і порядними до тих, хто від них залежить?

З’ясовується, можуть! Підтвердження цього — вчинок, гідний наслідування, відомих криворізьких бізнесменів. Вони створили прецедент, показавши, як треба своє право вимірювати боргом...

Лист факсом був коротким, але вражаючим. Голова Криворізької ліги підприємців «Бізнес і правопорядок» Ніна Шевченко від імені трьох сотень земляків просила терміново приїхати і захистити інтереси СПД (суб’єктів підприємницької діяльності), найманих робітників та їхніх родин (загалом більш як три тисячі криворіжців).

Виїхав негайно, був упевнений, що з тамтешніми суб’єктами учинять, як в інших регіонах: силоміць виселять з торгових місць, поповнивши армію безробітних.

Побоювання підтвердилися під час зустрічі з Ніною Шевченко і її підзахисними.

— З 1 квітня господарі хочуть закрити торговий комплекс «Аркада», а СПД перевести до комплексу «Піраміда» ...

— Але нададуть нам лише по два місця...

— Отож зіткнуть лобами СПД двох комплексів, забираючи торгові місця в одних і віддаючи іншим...

Зіштовхувати лобами негарно, але ж хазяїном керують власні інтереси. Оскільки комплекси — його особиста власність, він вправі розпоряджатися нею, як забагнеться. Добре, що хоч попередив про закриття комплексу на ремонт за три місяці, отже, дав можливість розпродати товар, знайти інше місце...

Мої розумування потонули в гулі войовничо налаштованих представників СПД.

— А чому фірма не попередила нас про ремонт, коли укладала договори оренди в 2000 році?

— Мало того, договори не укладали доти, доки ми не внесли по тисячі гривень у фонд будівництва критих павільйонів ринків. А це більш як півтора мільйона гривень.

— Виходить, ми допомогли фінансово завершити будівництво, а тепер нас хочуть вигнати на вулицю...

Аргументи, здавалося б, вагомі. Але ж внески були добровільні, продовжую міркувати вголос. Ось копії угод про безоплатну фінансову допомогу, квитанції до прибуткового касового ордера.

Краще б я цього не казав. Розпалені опоненти, відчувалося, ще ніде своїх емоцій не вихлюпували. А тут такий привід трапився — журналіст приїхав зі столиці, ситуацію недостатньо розуміє, наслідків не передбачає.

Поступово орендарі, заспокоївшись, усе розклали, як мовиться, по стелажах і столах. За їхніми словами, ТОВ фірма «Укрбудінвест» вирішила реконструювати спочатку «Аркаду» (побудувати підземні гаражі, комунікації, магазини), а через рік — і «Піраміду». Повернуться в обновлені і комфортні приміщення тільки одиниці, в кого грошей кури не клюють. А тим, хто торгівлею лише на хліб заробляє, на цих комплексах місця не світять. Їм орендодавці пропонують точки на інших ринках міста. Але який, вибачте, суб’єкт добровільно залишить дохідне місце в центрі і піде до чорта в зуби?

Зарядившись енергією СПД, я негайно вирішив зустрітися з «підступними» бізнесменами, що задумали «обманним» шляхом вижити СПД із місця під сонцем (ці ринки — найпрестижніші в місті). За яким правом? І куди дивиться міське начальство?

Ці запитання я адресував спочатку начальнику управління розвитку підприємництва Криворізького міськвиконкому Надії Подоплєловій.

— Наша позиція однозначна: треба враховувати інтереси торгуючих людей, — сказала Надія Леонідівна. — Так, настав час навести порядок на цих комплексах, поліпшити там умови праці. Але не за рахунок підприємців.

Шкода, вони не знали про таку могутню підтримку. А що ж господарі комплексів: адже вони теж підприємці — як бути з їхніми інтересами?

Власне, з цього і почалася наша розмова із засновником ТОВ фірма «Укр-будінвест» Миколою Колісником.

— Наша мета — створення зручностей для торговців і комфорту для покупців, — зазначив Микола Колісник. — Бути на крок попереду конкурентів — наш принцип. Тому нас не влаштовують комплекси, які ще три роки тому вважалися кращими. Ми свідомо йдемо на відновлення «Аркади» і «Піраміди», тому що розуміємо: дах над головою — це ще не цивілізована торгівля. Хочемо після ремонту відкрити під цим дахом магазини, встановити кондиціонери, під’єднати електроенергію, тепло, змонтувати вентиляцію...

— Я не скажу, що наші плани невчасні, —доповнює партнера Валерій Юсупов, депутат міськради. — Час вимагає змін. Ринки просто неба, а тим паче жахлива й відлякуюча покупців торгівля із землі, незабаром відімруть. Майбутнє за магазинами — затишними, чистими. У Кривому Розі ми перші, хто будує їх на європейському рівні. Ціни в них не так лякають, як раніше. Платоспроможність мешканців міста росте, заробітну плату на діючих підприємствах виплачують вчасно. Дедалі більше потрібно кваліфікованих фахівців. А їх чимало на ринках...

Я слухав успішливих бізнесменів, а з голови не виходила мета відрядження.

— Але як ви зважилися на ремонт комплексів без врахування інтересів СПД?

— Так думають і кажуть підприємці, — парирують засновники фірми. — А ми ніч не поспали і дещо вирішили. Приходьте на збори, там усе розповімо.

За великим рахунком, вони могли проігнорувати думку і прохання земляків, не почути побажань місцевої влади. Адже так роблять у багатьох регіонах. Колісник і Юсупов, які багатьма благодійними справами довели любов до рідного міста, після тижневих переговорів з підприємцями й автором дійшли висновку: якщо бути першими — то в усьому. Хоча де-юре вони вправі були здійснити початковий план. Адже світом, як відомо, правлять інтереси.

Але кажучи про своє право, ці удачливі й цілеспрямовані засновники думали про обов’язок.

В одному з кращих Будинків культури Кривого Рогу фірма «Укрбудінвест» орендувала концертний зал, запросила підприємців і представників міської влади.

Цього вечора уже не пахло «базарним бунтом» —результати переговорів були частково відомі більшості тих, що зібралися. Але всім хотілося знати умови джентльменської угоди з перших уст.

Співзасновники фірми спочатку визнали толерантність працівників міськвиконкому, які знали про напружену обстановку, але, вірячи в уміння бізнесменів ладити з людьми, дали можливість хазяям самим знайти компромісний шлях. Зізнатися, як учасник переговорів я не був готовий до відвертості на цій зустрічі.

— Йдучи на компроміс, ми зовсім не намагались здаватися добренькими, — казав Микола Колісник. — Нами керувало бажання цивілізовано вийти з ситуації, яка склалася.

— А вихід бачимо в наступному, — продовжив Валерій Юсупов. — Ми одночасно закриваємо на ремонт відразу обидва комплекси. Але не з 1 квітня, а з 1 липня. Повернути одноразову безоплатну допомогу ми не можемо, оскільки сплатили з неї 55 відсотків податків. Але компенсуємо внески іншим шляхом. Усім бажаючим нададуть місця на ринках міста, ми виступимо посередниками в їх одержанні. Вас там зустрінуть як своїх, місця буде заброньовано.

Крім того, соціально незахищені підприємці (інваліди, багатодітні, матері-одиночки тощо) на п’ять місяців звільняються від усіх платежів, інші — на два. В оновлених комплексах працюватимуть переможці конкурсу, що здатні організувати торгівлю на вищому рівні. Обіцяємо залишити по 50 місць для тих, хто особливо потребує їх. Договори маємо намір укладати не на рік, а на 3—5 років, отож буде дотримано взаємні інтереси і забезпечено гарантії для стабільної і успішної роботи фірми і СПД.

Поки засновники розповідали про шляхи виходу з ситуації, що ще вчора здавалася глухим кутом, із залу зливою йшли записки.

Запитання були здебільшого доброзичливі — підприємці належно оцінили ініціативу власників комплексів. А на вочевидь провокаційні, засновники, що вели збори, реагували спокійно і шанобливо. Той, хто не захотів віддати належне добровільному волевиявленню орендодавців і чекав від них казкових поступок, компенсацій, — залишився при своїх інтересах.

— Чи є у вас документи, що підтверджують сплату податків з дармових безоплатних внесків, що здерли з нас?

— Є, ми їх показуємо всім перевіряльникам.

— Якщо ви вважаєте себе правими де-юре, чому ви сіли за стіл переговорів, а не боролися зі СПД?

— Спасибі за запитання. Ми живемо в одному місті, ми поважаємо вас. Боротися хоч би з ким нецивілізовано, собі дорожче. Краще поганий мир, ніж гарна війна. Остап Бендер знав декілька порівняно законних способів заробляння грошей. У нашому арсеналі була дюжина причин, законних, зазначте, закрити комплекси. Ми на це не пішли з гуманних міркувань: дали шанс трьом тисячам земляків.

— Хто нам компенсує витрати на будівництво козирка над торговими місцями?

— Фірма «Укрбудінвест».

Зустріч закінчилася, а люди усе ще підходили до власників підприємства. Багатьом вони обіцяли вирішити проблеми «по-людськи», в індивідуальному порядку.

Жінка, що прямувала до виходу, витираючи хусточкою очі, запитала мене: «Невже вони і справді все зроблять?»

Мої співрозмовники, почувши це, трохи засмутилися. Вони, відомі в регіоні благодійники, чи не вперше зіткнулися з недовірою. Вони, що прагнуть завжди бути чесними із собою, дотримувати слова, прочитали в очах багатьох іронічне: «М’яко стелите...»

Я запитав: «А скільки ваше добровільне волевиявлення коштуватиме фірмі?»

— Майже 800 тисяч гривень, — відповів Микола Колісник. І додав: «Гроші для розумних — це засіб, для дурнів — ціль».

Його підтримав Валерій Юсупов:

— Життя триває, а для людини підприємливої сонце і увечері не заходить.

Бізнес як море... Криворізькі партнери, звичайно, ризикують. Під банківські кредити вони закладають усе, що мають. Заради чого?

— Створення цивілізованих умов торгівлі, зведення сучасних екологічно чистих об’єктів, гідних жителів міста — наша задача.

— А який урок зробили з цієї історії?

— Ми вчимося на власних недоробках. Завдяки здоровому глузду, підтримці і розумінню з боку міської влади і підприємців, скорегували свої плани. Внаслідок чого дотримані права й інтереси земляків. Що може більше зігрівати душу?

До слова, про владу. Вона ще раз довела, що контролює обстановку в місті і здатна довести до логічного результату будь-які з добрих починань. А до всіляких суперечностей і непорозумінь команда міського голови Юрія Любоненка ставиться однозначно: «гасить» їх у зародку.

У щирості симпатичних успішних криворіжців я не сумнівався. Аналізуючи їхнє добровільне волевиявлення, подумав: невже на зміну дикому ринку приходить цивілізований? Приємно, що доля звела з його творцями-першопрохідниками.

Київ — Кривий Ріг — Київ.