Портовий союз чи розлучення по-столичному?

Пікет біля міськвиконкому був мирний. Народ особливо не галасував. Лише слова плакатів зривалися на крик: «Геть самоправність «Агроекспорту» в Миколаївському порту!», «Не приймайте поспішних рішень щодо землі річкового порту».

Земельно-портовий скандал у Миколаєві зчинився нещодавно, але проходить бурхливо. З відповідними виступами, звинуваченнями й апеляціями до влади.

До цього п’ятирічне співробітництво «Агроекспорту» і річкового порту вважалося взаємовигідним і перспективним.

Треба сказати, що кінець 90-х порт переживав тяжко. З усіх генеральних вантажів залишався тільки металобрухт. Вантажопотоки вугілля в Болгарію, Угорщину, Румунію йшли мимо. Дрібні партії металопрокату становища не рятували. Вантажно-розвантажувальні потужності використовувалися мало не наполовину.

Потрібний був партнер, інвестор з гарантованими обсягами переробки вантажів. Так у порт прийшов «Агроекспорт».

Партнерство виявилося плідним. Послуги портовиків за чотири роки становили 23 мільйони гривень, і «Агроекспорт» їх усі оплатив. «Агроекспорт» розгорнув активне будівництво в порту виробничих потужностей.

— Наприкінці минулого року ми ввели в експлуатацію першу чергу олієекстракційного заводу «Екстрол», оснащеного найсучаснішим обладнанням, — розповідає голова правління ВАТ «Агроекспорт» Михайло Прохоров. — Уже вклали 16 мільйонів доларів, а проектну потужність розраховано на 25 мільйонів. Завод перероблятиме 1000 тонн соняшнику і вироблятиме 440 тонн рослинної олії за добу. Місце під будівництво вибрали не випадково — на межі портових земель. Раніше тут був напівзруйнований завод зольного гравію. Вдале місце розташування заводу передбачає найкоротший шлях готової продукції (олії) — з цеху по трубопроводу в танкер. Через порт передбачається і відвантаження шроту. Цей комплекс (завод-порт) не має аналогів у світі. Пуск заводу дав нові робочі місця, відрахування до бюджету міста. Очевидна вигода і для порту.

— І сьогодні миколаївські річковики хочуть працювати з нами, — продовжує Михайло Георгійович. — Вони не бачать у «Агроекспорті» фірму, що прагне їх поглинути, знищити, відібрати і т. д. Чому виник конфлікт? Миколаївський річковий порт — дочірнє підприємство акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот».

Тут буде доречно перервати співрозмовника і процитувати лист Президента АСК «Укррічфлот» Миколи Славова на ім’я керівника ВАТ «Агроекспорт» Геннадія Жильцова. «Відповідно до прийнятого Правлінням стратегічного плану розвитку АСК «Укррічфлот» на період до 2010 року не передбачається створення яких-небудь спільних підприємств на базі річкових портів — дочірніх підприємств Компанії. Питання залучення інвестицій вантажовідправників на розвиток портів може бути розглянуто за умови, що землі, що перебувають на правах користування в Миколаївського річкового порту, і знову побудовані причали будуть власністю порту, а АСК «Укррічфлот» матиме ексклюзивне право на перевезення вантажів, які переробляють на зазначених причалах. У зв’язку з вищевикладеним АСК «Укррічфлот» розгляне Ваші пропозиції з будівництва глибоководного причалу на зазначених умовах після попереднього його узгодження з Миколаївським річковим портом».

А трохи раніше, в інтерв’ю газеті «Дзеркало тижня», той самий Микола Славов, розповідаючи з гордістю про компанію загалом, відзначає успіхи в інвестуванні Миколаївського річпорту. «Приєднання портів до компанії дало змогу залучити на річковий транспорт значні додаткові вантажопотоки та інвестиційні ресурси, а також створити сотні нових робочих місць», — йдеться в статті. І далі: «Так, у 2001—2002 роках спільними зусиллями АСК «Укррічфлот», річкових портів і вантажовласників було побудовано і введено в експлуатацію комплекси з переробки зернових вантажів у Миколаївському і Дніпропетровському річкових портах...». Сказано тут, як ми розуміємо, і про інвестиції «Агроекспорту».

— Землю під нашими спорудами було передано в жовтні торік ДП «Миколаївський річковий порт» в оренду, — продовжує Михайло Прохоров. — При цьому, ми вважаємо, було порушено статтю 120 Земельного кодексу України. Тобто порту передали землю, на якій розташовано наші будівлі і споруди. Депутати міськради розібралися, і на сесії, що відбулася 12 лютого, прийняли рішення впорядкувати земельні відносини в порту і привести їх у відповідність до Земельного кодексу. Загалом, кращий захист інтересів інвестора — пряма оренда землі під власністю власника, — впевнений Михайло Георгійович.

Але поки що мир між колишніми партнерами не настав. Нагнітаються страхи, що, мовляв, «Агроекспорт» намагається забрати всі землі річкового порту. А насправді, як пояснило керівництво «Агроекспорту», йдеться про нічию запущену косу. Тут «Агроекспорт» планував протягом двох років збудувати новий елеваторний комплекс і глибоководний причал. Пряма вигода всіх сторін — нові суднозаходження в порт і перевалка зернових і олії. Причому норма завантаження великотоннажних суден — десять з половиною тисяч тонн зернових за добу. За кожну тонну зерна портовики одержують долар, за тонну олії — півтора.

***

*

— Для розв’язання питання з будівництва на нічиїй косі глибоководного причалу із сучасним елеваторним комплексом, на сесії міськради 12 лютого ми запропонували створити спільне підприємство зі спорудження причалу з комунальним підприємством міста (50 на 50%), — каже Михайло Георгійович. — Місту це буде вигідно: з кожної тонни перевантаженого зерна — один долар і півтора долара за тонну олії. За потужності комплексу — один мільйон тонн зернових за рік.

Ну що ж, будь-які конфлікти, зрештою, закінчуються. Впевнена, що й цього разу переможе закон і здоровий глузд. А у мене немає сумнівів, що «Агроекспорт» зуміє захистити свої інвестиції в порт, матиме можливість розвиватися далі. Це буде вигідно і семистам працівникам порту.

Миколаїв.