Солдат завжди має залишатися солдатом. Робота в нього така. Настав момент — і зобов’язаний стати героєм. А доки необхідність не виникла, у повсякденному мирному житті йому слід виглядати героєм. Чи, як мінімум, бездоганно виглядати. Звідси підвищена увага до зовнішнього вигляду.
Рядовий Олександр Столярчук служить у прикордонних військах. Його застава розташована в селі Млачівка в Поліському районі Київської області.
Заставу організовано недавно — нести службу почали з 2002 року. Та й у служби є своя специфіка — місцевість така. Поруч ЧАЕС і тридцятикілометрова зона. Тому кордон із суміжною Білоруссю доводиться прикривати з віддалі, поза межами забрудненої зони. Територія тут безлюдна — багато населених пунктів переселено більше десяти років тому, та й в інших народу негусто.
Те, чим доводиться займатися, командир застави капітан Володимир Волошков сформулював просто: «У районі порядок підтримуємо». Сорок чоловік особового складу — офіцери, прапорщики, контрактники і «строковики» — на цій території представляють найбільш реальну силу, що діє від імені держави. Звідси і специфіка несення служби.
Крім проблем, пов’язаних з охороною кордону, доводиться у взаємодії з іншими структурами виконувати не властиві армії функції. І браконьєрів відловлювати, і наркоплантації знищувати (покинуті села останнім часом часто використовують вітчизняні «наркобарони» для вирощування зілля). Крім цього, порушників затримують, нелегалів (торік двоє громадян далекої Бангладеш закінчили свою тривалу подорож у безпосередній близькості від Чорнобильської зони). Але основними порушниками є жителі інших областей України, не завжди обізнані з правилами перебування в прикордонній зоні.
Розташовується підрозділ у будинку колишнього земського банку, збудованого в 1912 році. У радянський час тут була школа, тепер застава. Усі роботи з переустаткування прикордонники проводили своїми руками. Вийшло добре. Функціонально, зручно і навіть затишно. Їдальня, приміром, дивує не тільки чистотою, але і якимсь особливим домашнім колоритом, витриманим у національних традиціях. Урізноманітнити солдатське меню допомагає велике і по-хазяйськи доглянуте підсобне господарство.
Але головне в житті млачівських прикордонників, природно, служба. Для ефективного її несення є необхідна техніка і обладнання. І собаки дивовижні (яка застава без «джульбарса»?). Використовуються і додаткові можливості. У тім числі — співробітництво з місцевим населенням. У багатьох селах діють громадські інспектори, ведеться робота зі школярами. Загалом, з роботою своєю справляються. З огляду на побачене на заставі можна впевнено сказати — справляються добре.
