Висловлена після бурхливих парламентських подій ідея запровадження у стінах ВР інституту приставів набула документальних форм. Народний депутат і водночас постійний представник Президента України Олександр Задорожній зареєстрував законопроект № 5036 про внесення змін до двох законів: «Про статус народного депутата України» та «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб». Це зроблено слідом за низкою інших превентивних кроків — обнесенням пульту системи «Рада» прозорою перегородкою, вжиттям додаткових заходів безпеки комендатурою Управління державної охорони.
Отже, на думку законодавця, замало пильних дужих хлопців лише на вхідних дверях парламентської будівлі, на численних внутрішніх маршрутах до кулуарів, а потім і до зали пленарних засідань, а також особистих охоронців перших осіб парламенту. Тому він пропонує зорганізувати у структурі УДО окремий спеціальний підрозділ — для наведення порядку безпосередньо на місцях, де представники найвищого законодавчого органу держави приймають остаточні рішення з найдержавніших справ. Як зазначено у самому законопроекті, до переліку об’єктів, щодо яких здійснюється державна охорона, слід додати залу пленарних засідань ВР, забезпечення безпеки народних депутатів у залі пленарних засідань ВР, а також охорону в цій залі майна, що забезпечує діяльність ВР.
(Для довідки: пристав — від слова приставлений, а не у розумінні причепитися до когось).
Попри очевидну потребу відвернути у такий спосіб відомі нам пікові ситуації у залі під куполом, і в опонентів, і в прихильників законопроекту виникають логічні остороги. Судячи з усього, приставів буде небагато. Принаймні, не більше, аніж недисциплінованих депутатів. І це уже апріорі породжуватиме проблеми — як вивести із зали порушника спокою, який, як правило, діє у гурті однодумців. Не іти ж «стіна на стіну».
Неоднозначну реакцію парламентаріїв, особливо з числа військових і правоохоронців, викликала пропозиція заборонити перебування у залі пленарних засідань з офіційно виданою їм вогнепальною чи холодною зброєю. Перед тим, як отримати право на зберігання і носіння такої зброї, депутат за загальним для усіх правилом проходить обстеження у психіатра і нарколога. Виходить, що працівник охорони чи пристав, вилучаючи (нехай і тимчасово) у депутата зареєстрованого револьвера або ножа, не довіряє не лише народному обранцеві, а й цим фахівцям. Тоді залишиться екіпірувати приставів ще й «трубками» для виявлення вживання алкоголю. А який вигляд матиме табу на перебування обраного багатьма тисячами виборців депутата зі зброєю у сесійній залі, якщо під стінами парламенту випадковому перехожому можна було безперешкодно повештатися з ручним кулеметом, про що нещодавно писали газети.
Самі депутати, з ким доводилося спілкуватися на цю тему, визнають щиро — «більшовики» шукають способів приструнити експансивних колег насамперед з числа опозиціонерів. І тут же зауважують, що парламентська більшість, як загальновідомо, інституція мінлива, принаймні, не така довговічна, як більшовики-ленінці. Тобто, схвалюючи суворі рамки поводження опонентів, треба сповна усвідомлювати, що після якихось чергових політичних кульбітів меншість стає більшістю, і навпаки.
Служба парламентського пристава виконуватиме розпорядження головуючого на пленарному засіданні ВР «щодо припинення порушень дисципліни народними депутатами України та (або) ліквідації перешкод у проведенні пленарного засідання, створених народними депутатами». Але якими критеріями керуватиметься головуючий, даючи, наприклад, команду приставам: «Вивести із зали!»? Одна справа — очевидні хуліганські дії проти нього на зразок хлюпання в обличчя водою зі склянки чи ламання мікрофонів. Інша — німе і без «різких рухів» блокування трибуни цілим гуртом депутатів, а тим паче схожий на непристойний жест народного обранця з місця (а може лишень здатися, що непристойний), чи спроба підвищеним голосом звернути увагу на себе головуючого, який просто не помітив бажання депутата взяти слово. У проекті запропонованих (у пакеті) змін до Регламенту ВР записано: «Депутати не повинні заважати проведенню засідання Верховної Ради України діями, які перешкоджають викладенню або сприйманню виступу або обговоренню питання (вигуками, оплесками, вставанням, використанням гучномовців, засобів мобільного зв’язку тощо)»...
Парламентарії, які справді стоять за конституційне розмежування різних гілок влади, також зауважують, що із запровадженням цієї служби ще один важіль впливу на депутатів отримає Президент. Його постійний представник у ВР пропонує формувати службу парламентського пристава із співробітників Управління державної охорони України, підпорядкованої главі держави (Президент не погодився з кількаразовими спробами парламенту перепідпорядкувати УДО). Відповідно до законопроекту, керівник служби парламентського пристава призначатиметься на посаду і звільнятиметься з посади начальником УДО за погодженням з Головою Верховної Ради. А, як відомо, сам начальник УДО призначається й звільняється з посади Президентом України.
Уявімо і таку ситуацію: дехто з нинішніх депутатів —порушників спокою, восени потрапляє у президентське крісло. (Необов’язково з числа опозиції, серед їхніх опонентів також чимало любителів помахати кулаками). Чи не закортить новоспеченому гаранту через залежних від нього приставів вести діалог з опозицією (а в ній може опинитися й автор законопроекту) із застосуванням прийомів джіу-джитсу чи бойового гопака?
Свої «резони» на цю тему додають і виборці. Вони, зрозуміло, однозначно за порядок у сесійній залі, щоб «перед людьми не було соромно, коли «таке» показують по телевізору». Та водночас у деяких виборчих округах запитують: у парламенті пристав наведе порядок, а в державі хто? Експансивного депутата буде кому приструнити у сесійній залі, а хто захистить від такого виборців в окрузі — там обстановка не менш напружена?
