Вона у чоловічому світі

У Верховній Раді нинішнього скликання працює 16 жінок — народних депутатів України

Напередодні Міжнародного жіночого дня ми вирішили поговорити з ними не лише про політику і рівноправність двох половин людства, а й про весну та кохання.

Лариса ПОЛЯКОВА:

— Жінка у політиці — нічого особливого, нормальне явище. Але я проти того, щоб регламентувати норми представництва жінок в органах влади — скажімо, 30 відсотків, більше чи менше. Скільки жінок виявить бажання, відчує в собі силу стати політиком, стільки їх і має бути в парламенті.

Тетяна БАХТЄЄВА:

— Однозначно, що жінки повинні бути в політиці. Але жінка-політик все одно залишається передусім жінкою. Бо іноді навіть усмішка може вирішити дуже багато питань і повернути ситуацію у правильне русло. До того ж жінка наполегливіша й витриваліша там, де чоловіки швидко опускають руки. Коли я вперше потрапила до парламенту, депутати-чоловіки не пропускали мене поперед себе до сесійної зали, а пролітали мимо. Мовляв, лише вони прийшли сюди працювати, а ти — невідомо чого. Хоча тепер їхня поведінка змінилася.

Ганна АНТОНЬЄВА:

— Добре, що є хоча б один день на рік, коли чоловіки визнають нас жінками. Крім того, це свято — і ставлення держави до жінки, яка несе на своїх плечах більшість проблем. Хоча в нашій державі патріархат, і в основі всього світу сьогодні патріархат. Чоловіки правлять світом, але чоловіками здебільшого керують жінки.

Валентина СЕМЕНЮК:

— Ми познайомилися з чоловіком на шкільному новорічному вечорі — він запросив мене на танець. Я була Снігуронькою — з довгою косою, у простій сукні з перкалю, обшитій ватою та «дощиком». А освідчився у коханні саме на 8 Березня. Був величезний мороз і сніг, він стояв під районним Будинком культури, витяг з-під кожушка червоні гвоздики і подарував їх мені. А ще запам’яталося, як мій чоловік, повернувшись із будзагону з Казахстану, подарував на день народження золоту каблучку. На жаль, коли він захворів, я продала той перстень, щоб вилікувати. І мене досі мучить совість, що я не зізналася йому в цьому. У нашому коханні були довге чекання, довга віра, але, на жаль, коротке спільне життя — його вже немає серед нас.

Тамара ПРОШКУРАТОВА:

— Бути жінкою-депутатом цікаво. І сам факт, що своїм голосом відповідаєш за прийняття того чи іншого рішення — це утвердження особистості. На жаль, жінок-політиків у нашій державі та у Верховній Раді дуже мало. Соромно, що коли жінка кладе асфальт чи рейки, це вважається нормальнішим, ніж коли вона йде у політику. Втім, я люблю і суто жіночу роботу: вишивати, писати вірші, готувати їсти, а особливо — борщ.

Записала Юліана ШЕВЧУК.