Ніщо так не радує душу, як перший теплий промінчик сонця, перший пролісок, посмішка коханої жінки весняним днем...
Одна з прикмет приходу весни — поява в переходах і на вулицях людей, що торгують пролісками й іншими первоцвітами. Коли дивишся на це, стає трохи прикро... І розмова навіть не про те, що хтось усе-таки має охороняти «флору і фауну України», а скоріше, про нас самих. Погодьтеся, приємно подарувати своїй коханій справді живу квітку, а не рафіновану троянду, але масштаби весняного квіткового бізнесу вражають!
Ось що розповіли співробітники екологічної інспекції з Чернігівської області. Була затримана громадянка з Івано-Франківської області, що торгує крокісами. У неї виявилося більш як 800 букетів! При цьому в букеті було майже десять квітів. Нескладний підрахунок показує, що в сумках такої торговки уміщається галявина, на якій росте майже вісім тисяч квітів! А скільки їх таких? У потягах, що йдуть із Сімферополя, везуть не сумками — ящиками, коробками...
До первоцвітів в Україні відносяться: пролісок білосніжний, пролісок трилистий, медунка, сон-трава, фіалка, жовтець-пшінка, горицвіт весняний, ряст, крокіс. І всі ці квіти можна побачити в руках торговців... Коли купуєш буряк чи картоплю в милої сільської бабусі з добрими очима, то відчуваєш тепло рук, що виростили це... А в жінок, що торгують первоцвітами, чомусь завжди очі порожні й байдужні до всього...
У Карпатах був звичай — наречений, щоб довести свої почуття коханій, ішов у гори і приносив квітку (одну!) едельвейса. Едельвейс росте на високогір’ї, у важкодоступних місцях — зовсім маленька квіточка, дуже мила і ніжна...
А нині — все інакше. Перебуваючи в Карпатах, хто ж не захоче сфотографувати едельвейс? Не утримався і я. Знайшовся провідник, що знав, де ростуть едельвейси. На підтвердження своїх слів він виніс з будинку квітку. У розмові з’ясувалося, що хлопець не тільки знає, де ростуть едельвейси, а й регулярно збирає квіти для продажу. От вам і зміна звичаїв. Не пішов з ним, перехотілося.
Ще студентом мені пощастило бувати на такому нетрадиційному виді відпочинку. Щороку, коли зацвітають проліски, збиралися співробітники Ніжинського педінституту. Це так і називалося «поїхати на проліски». Збиралися усі разом з дітьми. Організовувала все це доцент кафедри педагогіки Тамара Дмитрівна Пінчук — великий аматор фотографування пролісків... Є місця в Чернігівської області, де від квітів ліс просто біло-синій.. Люди готували кашу, фотографували, спілкувалися один з одним і з природою, але було правило — не рвати оберемки квітів. Звичайно, усім хотілося привезти квіти, але навіть діти, бігаючи в лісі, намагалися не затоптати їх... Усі знали: наступного року знову приїдемо. І так їздили більш як 20 років!
Знаю одного бізнесмена, який під час цвітіння пролісків залишає всі справи в офісі і їде в ліс. Просто погуляти серед весни, тиші і квітів, очиститися душею ...
Звичайно, багатьом сьогодні дуже важко вижити, але іноді запитуєш себе, а що далі продаватимуть ці люди, коли квіти зникнуть? Судячи з того, як болісно реагують торговки квітами на фотоапарат, вони розуміють, що роблять недобре. Напевно, незайвими були б і інші заходи, оскільки занесення в Червону книгу вочевидь недостатньо...