Гонка за лідером

Припускаю, що є житомиряни, які навіть не здогадуються, що квартира поряд з ними на цій самій клітці — то не просто помешкання, де живуть сусіди, а ще й «офіс» якоїсь партії. У списку із 70 партій, зареєстрованих у регіоні, виявилося чимало таких, де були тільки домашня адреса й домашній телефон керівника. Але й справжніх «обкомів» уже побільшало.

Найнапруженіший ритм роботи у функціонерів СДПУ(о), яку очолює народний депутат України Володимир Заєць. Цього разу приймали заяви від студенток агроекологічного університету. Тут особливо пишаються тим, що в лавах партії — а в області більш як 10 тисяч членів СДПУ(о) — сьогодні багато молоді. Цьому сприяє активна діяльність громадської організації «Українська соціал-демократична молодь», обласний осередок якої очолює приватний підприємець Сергій Троянчук. У нього кіоски в різних регіонах області. Посилаючись на свій досвід, стверджує:

— Якщо люди купують відеокасети та інші товари геть не першої потреби, отже, вже можуть думати не тільки про хліб.

Це треба розуміти так: соціальна база СДПУ(о) зростає. А поширенню ідей цієї партії серед студентської молоді сприяла, зокрема, акція УСДМ, спрямована на підвищення стипендій.

Конкурент есдеків у боротьбі за молодь — Соцпартія. Лідер соціалістів області народний депутат України Олександр Баранівський переконаний, що люди вже чітко бачать відмінність між соціалістами і комуністами, розуміють, що СПУ захищає справжні ідеали соціал-демократії в їх європейському розумінні, тому й стала членом Соцінтерну. Це, за його словами, приваблює в партію молодь, яка не бажає миритися з нинішніми реаліями. Серед останніх акцій партії — створення разом з деякими іншими політичними й громадськими організаціями громадського комітету захисту свободи слова. Викликано це і судовим рішенням щодо «Сільських вістей», проблемами, з якими зіткнулися радіо «Свобода», ТРК «5 канал», і тим, що й самому народному депутату доводиться добиватися права виступу в місцевих ЗМІ через суд.

Обласну організацію КПУ очолює Анатолій Доманський — теж народний депутат України. Більшість електорату старшого покоління хвилюють не лише політичні нюанси, а й те, чи можна буде безплатно доїхати автобусом до приміських городів, чи й далі зростатимуть ціни на хліб тощо. От і чергова акція протесту під вікнами ОДА була спрямована «проти антинародної пенсійної реформи, рабського Трудового кодексу, проти підвищення цін і тарифів». А серед вимог — і адресний продаж соціального хліба в Житомирі, і «послідовне проведення реформи системи політичної влади в Україні, ініційованої комуністами і підтриманої народними депутатами в першому читанні».

Усі три обласні «депутатські» парторганізації, незважаючи на ідеологічну різницю, мають спільну рису. В газеті соціал-демократів «Житомирщина молода», в «Комуністі Полісся» та в «Зірці надії» (СПУ) ще нема агітації за певного кандидата. А настрої в лівому таборі добре видно з листа члена СПУ, опублікованого під заголовком «Годі місити тісто, панове-товариші»: «І соціалісти, і комуністи — рядові — чекають, коли їхні керівники, опираючися на здоровий глузд, об’єднаються і зі спільним кандидатом підуть на вибори. Керівництво комуністів начебто не заперечує, але тільки з кандидатом П. Симоненком. А чому не з О. Морозом? Ось питання. Ось віжки дискусії. І чому питання не вирішується в первинних організаціях КПУ і СПУ, а нагорі?»

Народний депутат Леонід Грач, який приїхав на свою малу батьківщину (на Житомирщині він закінчив школу і ПТУ, тут живе його батько) презентувати нову книгу, сказав так:

— Ця бійка, що триває сьогодні між соціалістами та комуністами, тільки створює умови роздробленості та ллє воду на млин правого кандидата.

— Сьогодні фактично є один кандидат, який повним ходом працює. Не секрет, що його підтримує Америка. А чому ж тоді від партії влади єдиного кандидата не називають, щоб він уже починав активні дії? — казав в інтерв’ю обласному телебаченню Леонід Грач. У житомирян, які читають місцеву пресу, таких питань уже не виникає, бо вони, здається, зрозуміли, що Партія регіонів недарма так називається, тож і президентські перегони почала саме з регіонів. На сторінках місцевих газет дедалі більше матеріалів, які написані не працівниками цих редакцій. Ось характерні заголовки: «Більше половини промислових підприємств Житомирщини — збиткові. Найближчим часом уряд Януковича має намір перевірити кожне з них», «Віктор Янукович: Такі речі, як сім’я, повага до старших, відповідальність за тих, хто слабкіший, кому ти потрібен, — для мене свята справа» — це про пенсійну реформу. Окрема стаття — про те, що уряд Януковича не допустить повторення кризової ситуації з хлібом.

До дня святого Валентина було приурочено публікацію «Кохання, цеглини і травмопункт», з якої дізнаємось, як колись на підприємстві трудовий десант узявся розвантажувати цеглу для будівництва доменної печі. Цеглина впала на ногу тендітній Людмилі, а Віктор підхопив дівчину і поніс до травмпункту, а потім «ті цеглини, з яких вони будували свій дім, виявилися ще міцніші за ті, з яких розпочалося їхнє знайомство». В іншій газеті нарис про сім’ю Януковичів розкриває подробиці конфліктів молодого Віктора із законом, зазначається, що обвинувачення були безпідставні і їх згодом зняли. Коли проаналізувати все, що вже надруковано в місцевих газетах про Прем’єр-міністра, легко помітити основну тенденцію: ще до офіційного початку передвиборної кампанії інформаційно убезпечити ті больові точки, по яких намагаються бити опоненти.

Утім, так само робить і команда Віктора Ющенка. Публікація з позначкою «На правах реклами» (25 лютого) розповідає про нелегкі випробування, що випали на долю в’язня № 11367, котрий сім разів тікав із фашистських таборів смерті, — батька лідера блоку «Наша Україна». Квінтесенцію можна передати такою цитатою: «На цьому тлі особливо гидкими видаються спроби політичних опонентів Ющенка навісити йому ярлик фашиста». А ось підзаголовки з іншого матеріалу: «Віктор Ющенко готує позов проти уряду за пенсійні маніпуляції», «На так зване підвищення пенсій не купиш навіть півкілограма ковбаси».

Головна різниця між двома претендентами полягає в тому, що Ющенко включився в гонку значно раніше, а Януковичу доводиться доганяти. Приватні ЗМІ почуваються вільніше: в них можна знайти публікації і за Ющенка, і проти нього, і за Януковича (буває, навіть в одному номері), є й матеріали, які розкривають позиції соціалістів.

— Ви за кого голосували на минулих виборах? — запитав під час зустрічі з селянами Іван Кириленко, підкресливши перед цим, що приїхав на Житомирщину не як віце-прем’єр, а як лідер Аграрної партії України.

— За Аграрну партію, — відповів один з учасників зустрічі.

— Але нашої партії у виборчих бюлетенях не було, — змушений був нагадати Іван Григорович.

— Згадав, за Селянську...

Про те, що в списках був блок «За єдину Україну!», до якого входила й Аграрна партія, селяни, схоже, вже й забули. Але то минуле. А що в майбутньому? Керівникам АПУ на місцях буде значно складніше, ніж під час попередніх президентських виборів, добиватися бажаного для влади результату. І це, хоч як парадоксально, один з наслідків аграрної реформи. Бо хто пригрозить, що не дасть техніки виорати город там, де господарство вже розпалося? Як доводити здобутки перетворень, якщо селянин не може взяти довідки для перерахунку пенсії, коли й документи зникли? Як агітувати працівників сільської культури й медицини, якщо кількість тих, які працюють на 0,25, 0,5 чи 0,75 ставки, в області навіть зросла? Тож непросте завдання стоїть перед Миколою Галичем, котрий відповідає за село і як лідер АПУ в області, і як заступник голови ОДА Сергія Рижука, донедавна аграрного міністра.

Утім, не легше «регіоналам» й у Житомирі. З 12-мільйонного боргу із зарплати в обласному центрі половина припадає на чотири підприємства-банкрути. Отож потужний десант Партії регіонів з Києва недарма проводив на Житомирщині своєрідний огляд лав і можливостей. Обласний осередок її донедавна очолював директор підприємства, а тепер — перший заступник голови ОДА Микола Присяжнюк.

У лавах опозиції найбільші зміни відбулися останнім часом в обласній організації Української народної партії. Попереднього керівника (він стояв біля витоків Руху в Житомирі) взагалі виключили з її лав. Організацію очолив Юрій Спіженко, колишній народний депутат. Заступник голови Микола Юхимчук наводить цифри: з липня лави партії зросли до 5 тисяч осіб — утричі. Її поповнили колишні члени ДемПУ і ті, хто вийшов свого часу з Руху. Серед поповнення багато науковців, з’являється дедалі більше осередків у сільській місцевості. Микола Антонович переконаний: якщо в партії будуть ті, хто вміє тільки «Ганьба» кричати, кого ж вона зможе висунути на роботу в органи влади після перемоги Ющенка? Він зауважує, що склалися нормальні відносини з організаціями Народного руху України, партіями «Реформи і порядок», УРП «Собор». Розбіжностей жодних.

— Але об’єднати не вдасться й після перемоги Ющенка, — визнає. — В нас кожен хоче бути першим, хай навіть у тій партії і людей зовсім мало. Тож починати об’єднувати потрібно не згори, а знизу.

Обласна організація УНП видає свою газету «Наша Житомирщина». «Нашоукраїнців» підтримує і газета «Вільне слово», засновником якої є Асоціація незалежних журналістів.

Житомир.