Придорожнє, що в Дубнівському районі Рівненської області, насправді існує, а в офіційних документах не значиться ось уже чотири десятиліття Навмисно не вживаю слово «село», бо згаданий населений пункт такого статусу не має. Не згадується Придорожнє, де майже триста мешканців і понад вісімдесят дворів, і у відомостях останнього перепису населення, хоча там знайдете навіть найменші хутори.
Про те, як з’явилося Придорожнє, повідають старожили. У тридцятих роках минулого століття на цьому місці був хутірець Вітасівка — володіння польського пана Вітаса (до 1939 року західноукраїнські землі були під Польщею). У 1960—1970 роках сюди почали переселятися мешканці ближніх невеличких хуторів Свинюха та Свинюха-2. І Вітасівка стала схожа на село. Тоді тут звели клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, трохи пізніше — школу. Схоже, у тутешніх жителів були причини, щоб Вітасівку перейменувати у Придорожнє. За це селяни проголосували на сході. А до назви додали слово «село».
Але населений пункт і у ті далекі 60-ті не мав статусу села, хоча й значився на мапі Рівненської області, датованій 1963 роком. Але, судячи з назви російською — «Придорожный», поселення залишалося хутором. Інакше написали б «Придорожное».
Історія Придорожнього нагадує історію повнолітнього юнака, якого з чиєїсь волі хочуть залишити підлітком, не видавши паспорта. Під час останнього перепису населення усіх його мешканців записали у Малі Сади. Хоч би як ви доводили, що народились у Придорожньому, в графі «місце народження» у свідоцтві про народження, паспорті вам все одно напишуть: «Село Малі Сади». При цьому парадокс: у документах про освіту можна знайти запис «Придорожнєнська школа». До речі, цей навчальний заклад є у всіх статданих.
Зрештою, проблему надання Придорожньому статусу села можна вирішити. Першу спробу щодо цього зроблено 2001 року. Відповідні рішення прийняли Малосадівська сільська, Дубнівська районна та Рівненська обласна ради. Було надіслано подання до Верховної Ради. Однак із столиці повідомили, що найвищий законодавчий орган держави не вніс зміни до адміністративно-територіального устрою Дубнівського району. Мотиви? У парламентаріїв з’явився сумнів стосовно волевиявлення громади з цього питання. Тим часом не збереглися документи, які підтверджували б це волевиявлення селян, як і те, що в 1971—1972 роках, коли перейменовували Вітасівку у Придорожнє, проводили референдум.
Хоча перша спроба надати статус села Придорожньому була невдала, це аж ніяк не означає, що не можна вдатися до другої. Звичайно, все великою мірою залежить і від бажання самих жителів Придорожнього, а також від місцевої влади, зокрема малосадівського сільського голови Володимира Стеха, і від того, як юридично грамотно вони оформлять своє волевиявлення.
Рівненська область.
