Відмовитися від деталей і бачити перспективу

Стратегічне партнерство — так нині визначено рівень відносин між Україною та Азербайджаном. Наші держави підтримують прагнення одна одної до інтеграції у європейські та євроатлантичні структури, співпрацюють і на двосторонньому, і на багатосторонньому рівнях в ООН, ПАРЄ, ОБСЄ, ОЧЕС, СНД, ГУУАМ тощо, розвивають міжпарламентські зв’язки, обмінюються делегаціями, законодавчим досвідом. На зустрічі в азербайджанському парламенті з Головою Міллі Меджлісу АР Муртузом Алескеровим Голова Верховної Ради України Володимир Литвин запропонував створити міжпарламентську комісію, а також звернутися до керівників парламентів держав—учасниць ГУУАМ із пропозицією створити Парламентську асамблею ГУУАМ. Установче засідання Парламентської асамблеї ГУУАМ передбачається провести цією весною у Києві.

Бажання поглиблювати дружні відносини та міжпарламентські зв’язки між Україною і Азербайджаном — лейтмотив усіх бакинських зустрічей. Президент Азербайджану Ільхам Алієв високо оцінив рівень двосторонніх відносин і відзначив, що його заклала особиста дружба президентів України та Азербайджану Леоніда Кучми і Гейдара Алієва. Він пообіцяв і надалі продовжувати таку лінію: «Ми підтримуємо політику партнерства і хороший рівень взаємодії парламентів. Сподіваємося, що співробітництво в економічній і гуманітарній сферах розвиватиметься в позитивному руслі». Володимир Литвин зауважив, що на рівні парламентів між Україною та Азербайджаном є «повне взаєморозуміння». Але наше співробітництво часто стримується через невідповідність законодавства. Це не дає змоги оперативно реагувати на проблеми, що виникають в економічній сфері.

Понад десять років безрезультатно тривають переговори щодо врегулювання конфлікту між Азербайджаном та Вірменією у Нагірному Карабасі, який для Азербайджану — незагоєна рана. 

Карабаська тема також лунала на всіх офіційних зустрічах Володимира Литвина у Баку — з президентом, прем’єром, спікером парламенту, міністром закордонних справ, науковцями. Азербайджанці дякували українцям за зважену позицію. В. Литвин наголосив, що політична проблема на Південному Кавказі має бути врегульована мирним шляхом, за принципами міжнародного права щодо територіальної цілісності держави та непорушності її кордонів. «Будь-яке рішення, прийняте мирним шляхом, буде особливо цінне, — сказав глава українського парламенту під час розмови з Головою Міллі Меджлісу АР Муртузом Алескеровим. — Не можна звикати до того, що одна смерть — це трагедія, а багато смертей — це статистика».

В. Литвин заявив, що Україна готова виступати «посередником і гарантом» у процесі мирного розв’язання нагірнокарабаського конфлікту. 

...Хлопці та дівчата у вишиванках помітно хвилювалися, співаючи українські народні пісні та декламуючи з сильним кавказьким акцентом «речівки» про Київ, Хрещатик і Володимирську гірку, де більшість із них ніколи не були. Молоде покоління української діаспори в Азербайджані — це здебільшого діти змішаних шлюбів, де українка — мама. Хоча є і українці в третьому-четвертому поколінні. Нині в Азербайджані мешкає майже 30 тисяч українців. У Бакинському слов’янському університеті діють українське відділення, культурний центр та недільна школа. Сім років тому утворено українську громаду ім. Т. Шевченка, котра, як повідомив її голова Анатолій Пархоменко, нещодавно нарешті отримала власне приміщення в Баку. Його допомогло відремонтувати Посольство України в Азербайджані.

Після імпровізованого концерту в культурному центрі Володимир Литвин сказав: історично доля українців, як у пісні, постає у двох кольорах, де червоне — то любов, а чорне — то журба. Наші співвітчизники зізнавалися, що їм бракує насамперед культурних зв’язків із батьківщиною — літератури, підручників рідною мовою, гастролей українських артистів, хоча російські «зірки» приїздять до Баку майже щотижня...

Володимир Литвин пообіцяв, що Верховна Рада допоможе облаштувати кімнату Українського культурного центру, а від себе особисто подарував бандуру та комплект україномовної літератури.

Володимир Литвин став першим українцем, котрому присвоєно звання почесного доктора Бакинського державного університету за плідну науково-педагогічну діяльність, вагомий внесок у розвиток україно-азербайджанських відносин. У своєму виступі перед викладачами та студентами В. Литвин порушив проблеми глобалізації сучасного світу, відповідальності політичної та інтелектуальної еліти за розвиток держав і суспільств. «Після десятиліть домінування матеріалізму в ідеологічній політиці нам насамперед потрібен духовний вибух, — наголосив він. — У жорстких конкурентних реаліях зможуть вижити і стабільно розвиватися лише держави з оптимальним балансом духовного і матеріального. Важливо відмовитися від політики деталей і об’ємно бачити перспективу».

У 2003 році товарообіг між Україною та Азербайджаном становив майже 140 мільйонів доларів, що у півтора разу більше, ніж у 2002 році. Більш як на 50 відсотків зріс український експорт до АР. Однак ці показники ще замалі.

Особливого значення для обох держав нині набуває проблема транспортування енергоносіїв. Азербайджан міг би використовувати українську територію для транзиту каспійської нафти і нафтопродуктів до Центральної та Західної Європи через нафтопровід «Одеса—Броди», завантажити українські нафтопереробні заводи, які нині працюють не на повну потужність.«Наші економіки взаємодоповнюють одна одну, — відзначив

В. Литвин під час зустрічі з Муртузом Алескеровим. — Ми особливо зацікавлені у співробітництві в енергетичній сфері та створенні євразійського нафтотранспортного коридору». У такий спосіб зможемо впевнено почуватися в європейській спільноті, утверджуючи свої позиції в світі не лише на словах, а й реальною економічною співпрацею. Бо якщо цього не зробимо, то «приречені бути не ведучими, а веденими», за висловом Володимира Литвина.

Київ—Баку.