Дружина Терницького Людмила: «Благаю вас, напишіть: Анатолій щодня жалкує, що тоді, у 1986 році, ризикував життям, коли рятував Україну, а тепер нікому в ній не потрібний. Він шкодує, що не загинув тоді...»
З приєднанням до нинішнього Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи державної пожежної служби назва у нього залишалася та сама, а ось клопоту, зрозуміло, додалося. Та чи не почали в міністерстві відтісняти на задній план захист «чорнобильців»? Про це вже йшлося в кількох наших публікаціях минулого року. Конкретні приклади свідчать, що це так.
Стисло нагадаю перший. Капітана внутрішньої служби, ліквідатора аварії на ЧАЕС І категорії, до речі, нагородженого медаллю «За відвагу на пожежі», інваліда з кількох захворювань Анатолія Терницького разом з дружиною, інвалідом ІІ групи, за рішенням Києво-Святошинського суду примусово й грубо виселили з купленої ними на законних підставах квартири.
Ніхто не допоміг їм, і тому основним місцем проживання для них став гараж. Після опублікування в нашій газеті у квітні минулого року статті «Чому ліквідатор живе... в гаражі?» Міністр МНС Григорій Рева оперативно зреагував на неї, надіслав до «помешкання» комісію. Остання переконалася й пообіцяла допомогти. Заступник міністра Олександр Капітула попросив Київське обласне управління у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС надати допомогу потерпілим від судівського свавілля. Але звідти надійшла відповідь- «відкриття»: А. Терницький скористався вже чорнобильською житловою пільгою.
Після чергового звернення Анатолія Івановича до МНС, інший заступник міністра В. Романов попросив «знайти можливість надати необхідну допомогу у вирішенні житлового питання його сім’ї» заступника голови Київської облдержадміністрації М. Урупу. Той переадресував прохання міністерства Києво-Святошинській райдержадміністрації, звідкіля пішла відповідь ... гаражу. Подивися, читачу, уважно на текст. Щоб зрозуміліше було, процитую початок: «м. Вишневе, ГБК «Вишневий», гараж №385. На Ваш лист...» Тобто на лист гаража заступник голови райдержадміністрації М. Бажан повідомив: «На даний час Вишневий міськвиконком не має вільного житла, тому надати Вам квартиру немає можливості».
А до чого тут МНС? — може виникнути запитання у прискіпливого читача. До того, що, надіславши прохання, міністерство самоусунулося від допомоги пожежнику Терницькому і геть забуло про нього. Бо навіть не попросило облдержадміністрацію повідомити про допомогу, не взяло на контроль це питання. Та й саме не зробило жодного кроку. Ніхто до їхнього гаража досі більше не навідувався.
Про відсутність можливості, а скоріше, мабуть, бажання, помізкувати, як допомогти «чорнобильцям», свідчить й інший приклад.
Мешканці восьми будинків села Грозине, що в Житомирській області, кілька років просили газифікувати їхні оселі — газові мережі пролягають на протилежному боці вулиці. Навіть після статті в нашій газеті «Приваблює і сльози викликає» (30 жовтня 2002 року), листа редакції до МНС ніхто й пальцем не поворухнув. Довелося мешканцям тих обійдених будинків позичати де завгодно гроші й самим газифікувати їх. «А коли повернуть нам витрачені кошти?» — запитували вони під час чергового приїзду до редакції. Справді, коли? — перепитуємо ми у міністерства.
Про те, що останніми роками погіршився захист «чорнобильців», розмови тривають давно. На різних рівнях і зібраннях. Мало того, профільний комітет Верховної Ради торік порушив питання про доцільність створення окремого Державного комітету з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Найважливішим і першочерговим завданням з поліпшення соціального захисту «чорнобильців» минулого року під час виїзного засідання комітету на Чернігівщині голова обласної ради Віталій Ковальов називав створення окремого міністерства чи держкомітету.
Наприкінці 2003 року Черкаська обласна рада ухвалила звернення до Кабінету Міністрів про відновлення у структурі центральних органів виконавчої влади Держкомітету з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Поєднання в одному міністерстві «надзвичайників», пожежників і «чорнобильців», на думку депутатів, є помилковим рішенням, яке призвело до погіршення турботи про тих, хто постраждав від ядерного лиха.
Редакції ще не відома реакція уряду на звернення черкаських депутатів. А ось як відреагували там на лист народного депутата України, секретаря «чорнобильського» комітету ВР Юрія Соломатіна — відомо. Цитую.
«Позиція Кабінету Міністрів стосовно збереження статусу МНС як головного органу в системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення державної політики у сфері ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та захисту населення від цих наслідків залишається незмінною. Крім того, цю пропозицію за поданням Кабінету Міністрів погоджено Президентом України».
Підписував цю «позицію» колишній віце-прем’єр-міністр України Віталій Гайдук.
Нову хвилю невдоволення «чорнобильців» спричинило рішення про розпорошення коштів для їхнього захисту по кількох міністерствах. Адже бюджетом на нинішній рік 1 мільярд 142 мільйони передбачено виділити Міністерству праці та соціальної політики. На місцях це призвело до плутанини, непорозуміння. У кілька разів зменшено фінансування будівництва житла для «чорнобильців», погіршилося забезпечення їх ліками за безоплатними рецептами. Невідома і ситуація з оздоровленням.
Про це йшлося у січні нинішнього року на прес-конференції Міністра праці та соціальної політики Михайла Папієва і члена президії «Союзу Чорнобиль України» Анатолія Лігуна в Чернігові. Там Мінпраці вивчало проблеми, що виникли у зв’язку із передачею йому державних програм соціального захисту «чорнобильців».
Цікаво, чи зміняться все-таки коли-небудь позиції й пропозиції Кабміну? І яку роль буде відведено конгломератному МНС у конкретних справах захисту «чорнобильців»? Чи воно залишиться з по-жебрацьки простягнутими руками і лише проситиме допомоги?
