Шанс чи глухий кут?

Цього тижня Голова ВР Володимир Литвин і Голова Держдуми РФ Борис Гризлов повідомили про рішення розглядати і ратифікувати три документи (договір про державний кордон, угоду про ЄЕП і угоду про співробітництво в Азовському морі та Керченській протоці) синхронно і в одному пакеті. Чи збільшить це шанси на їх ратифікацію?

Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології:

Є взаємна зацікавленість у тому, щоб створити такий пакет. В договорі про кордон зацікавлені насамперед ми. Так само і в нормалізації використання Азово-Керченської акваторії. І не так сильно зацікавлені в ЄЕП. Росіяни зацікавлені в двох останніх питаннях — ЄЕП і Азово-Керченській угоді. І менше — в кордоні. Тому якщо говорити про пошук найбільш прийнятного і найбільш імовірного варіанту успіху, то мені видається, що це цікава ідея і досить перспективна. Але, відверто кажучи, я не впевнений у тому, що регламентна норма це допускає. Буде дуже серйозний спротив такому голосуванню.

Володимир ПОЛОХАЛО, шеф-редактор «Політичної думки»:

Я більше песиміст, ніж оптиміст. Думаю, шанси не збільшаться хоча б тому, що нині спостерігається загострення політичної конкуренції, боротьби у ВР у зв’язку з конституційною реформою і президентськими виборами. Це суто політичний чинник. І другий момент: Росія надто демонстративно формує правила просування до ЄЕП, свої правила гри і свій формат, в рамках якого вона хоче досягти стратегічної мети. І це стає очевидним не тільки для багатьох експертів, а й для багатьох політиків, в тому числі і з тих фракцій, які є в пропрезидентській більшості. У двох країн різне бачення реалізації проекту ЄЕП. Наскільки вдасться узгодити всі ці ситуативні політичні моменти, сутнісно різні підходи, наскільки правила і формат, просування в цьому напрямку, запропоновані російською стороною, буде одностайно і без зауважень та застережень прийнято Україною, сьогодні спрогнозувати важко.

Володимир МАЛИНКОВИЧ, директор українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:

Сьогодні у президентської команди в парламенті більшість, якої вистачить для простого голосування. Але для ухвалення таких рішень потрібна кваліфікована більшість. Її, на мій погляд, може й не бути. А пов’язувати питання про ратифікацію угоди з ЄЕП із питанням кордону та Азово-Керченською акваторією, думаю, не має сенсу, бо сьогодні ЄЕП для України неактуальний. На мою думку, ратифікувати цю угоду слід після президентських виборів. Не можна відкидати, що в нас зміниться політична еліта і вона не буде зацікавлена в участі України в ЄЕП у тому вигляді, який пропонується даною угодою. Це стосовно ЄЕП. А проблема співпраці в Азовському морі та Керченській протоці, як на мене, досі недосить опрацьована. Ті домовленості, які вже відомі, погано виписані юридично. Незрозуміло, які права матиме Україна під час пропуску в свої порти кораблів гостей. Тому поспішати, думаю, не варто. Поспішність з ратифікацією викликана тільки політичними міркуваннями. Поки команда Кучми має більшість у парламенті, вона спробує цю ситуацію використати, розуміючи, що в парламенті 2006, і навіть у парламенті після президентських виборів відбудеться певне перегрупування сил, і ратифікувати такі угоди буде неможливо.

Андранік МІГРАНЯН, політолог, професор МДІМВ:

Ці три документи цілком можуть бути ратифіковані. Навіть якщо не буде працювати угода про ЄЕП, то закони про кордони та Керченську протоку є принциповими і сутнісними для нашого співробітництва. ЄЕП — це далека перспектива у відносинах Росії й України, тут можливий торг. Ми знаємо, що українська сторона бажає одержувати наші енергоресурси за дешевшими цінами. Усе це можливо, якщо Київ уважніше поставиться до російських геополітичних інтересів.

Рамазан АБДУЛАТИПОВ, голова Асамблеї народів Росії, член Ради Федерації РФ:

Я думаю, що всі три документи необхідно ратифікувати в одному пакеті. Інакше і в Росії, і в Україні почнуться розбирання з приводу їх змісту. Навіть непристойно натякати на те, що ці документи не потрібні для розвитку російсько-української економічної та політичної взаємодії. Багато хто в Україні поводиться як «колишня дружина», вважаючи, що Росія — «колишній чоловік». Це не так, треба позбутися комплексів неповноцінності багатьом політикам і в Києві, і в Москві. Неприйняття цих документів стане гальмом для нашого стратегічного співробітництва.

Костянтин ЗАТУЛІН, депутат Державної Думи:

Досвід ратифікації пакетних російсько-українських документів у нас є. Наприклад, «великий» договір і угоди з ЧФ. Пакетний принцип створює більше довіри. Кордони і вирішення проблеми Керченської протоки повинні бути ув’язані між собою. Що стосується ЄЕП, та ця угода вихолощена українською стороною так, що стала схожою на ті тонни документів, що підписувалися і не виконувалися Москвою й Києвом. Можна пов’язати ЄЕП з угодою про вільну зону торгівлі, якщо після цього настануть подальші спільні кроки з економічної інтеграції наших країн. Наприклад, необхідно синхронізувати вступ до СОТ. Цілком природно, якщо буде вільна зона торгівлі, а Україна поза врахуванням інтересів Росії вступить до СОТ, то на нашу митну територію ринуть залежані і неякісні європейські товари.