Угода про співробітництво між українським та білоруським парламентами чекала свого часу п’ять років
Її 26 лютого підписали в Чернігові Голова Верховної Ради України Володимир Литвин та Голова Ради Республіки Національних Зборів Республіки Білорусь Геннадій Новицький. Звісно, вона — лише крок до налагодження взаємовигідних добросусідських відносин. Крок вагомий, важливий, але не єдиний.
Досі контакти на рівні законодавців двох держав відбувалися на підставі підписаної 1999 року в Мінську декларації про співробітництво між парламентськими делегаціями. Договірно-правова база двосторонніх відносин двох незалежних держав-сусідів, на перший погляд, цілком солідна: діють договір про дружбу, добросусідство та співробітництво, 193 інші документи. Свою історію мають і політичні контакти на найвищому рівні. Однак однією з найсерйозніших проблем є те, що білоруський парламент досі не ратифікував договір про державний кордон між Україною та Республікою Білорусь, підписаний главами держав ще 1997 року.
«Врешті-решт ця проблема семирічної давності повинна бути вирішена, — наголосив Володимир Литвин після підписання угоди про міжпарламентське співробітництво. — Наша позиція полягає в тому, щоб це питання відокремити від решти проблем і прийняти відповідне рішення».
Ратифікація договору про державний кордон має стати однією з основних тем під час засідання змішаної міжпарламентської комісії. Її відповідно до підписаної в Чернігові угоди буде створено до 1 квітня цього року. Білоруська сторона пояснює зволікання з ратифікацією договору про державний кордон тим, що досі не врегульовано фінансові взаємовідносини між двома країнами, зокрема, борги перед підприємствами та іншими суб’єктами господарювання, що склалися після розпаду СРСР за станом на 1992 рік. На запитання українських журналістів, коли білоруський парламент нарешті ратифікує цей багатостраждальний договір, Геннадій Новицький відповів: «Ця проблема повинна вирішуватися комплексно. На жаль, на сьогодні є невирішені питання на міждержавному рівні — це питання кордонів та боргів». Однак він зазначив, що нині «активно поновлено переговори» на рівні прем’єрів та віце-прем’єрів України та Білорусі й «уже знайдено нові підходи» до врегулювання цих проблем.
На зустрічі в Чернігові, звісно, не могли оминути ще однієї болючої для обох держав проблеми — будівництва нового саркофага над Чорнобильською АЕС, перетворення об’єкта «Укриття» в екологічно безпечну зону. Отож ще однією темою в роботі новоствореної міжпарламентської комісії, на думку українських та білоруських парламентаріїв, має стати спрощений митний перетин кордону будівельниками, які братимуть участь у зведенні саркофага, а також у разі перевезення будівельних матеріалів.
Утім, українські та білоруські парламентарії відзначили й помітну позитивну динаміку — зустрічі глав держав та керівників парламентів стали, за їх висловом, «системними». Вперше за останні роки припинилося падіння товарообігу між країнами. Скажімо, у січні нинішнього року товарообіг між Україною та Білоруссю зріс більш як у півтора разу порівняно з минулим роком. «Важливо, щоб наші відносини не лише зводилися до товарообігу, а відбувалася глибша інтеграція», — сказав Геннадій Новицький. І назвав такі приклади: «У Києві збирають білоруські трактори, на трьох підприємствах України —
МАЗи, відновлюється річковий шлях Дніпром для транспортування калійних добрив».
А Володимир Литвин додав: «Про поліпшення міжпарламентського співробітництва говорили не раз. А тепер нарешті перевели розмову в практичне русло». Адже хоча Україна та Білорусь мають не однакові політичні обличчя, з сусідами краще дружити.
Київ — Чернігів.
