Подією місяця у відносинах України та Європейського союзу стали консультації, що відбулися в Брюсселі 23—25 лютого й були присвячені підготовці Плану дій Україна—ЄС та питанням подолання небажаних для двосторонніх відносин наслідків наступного розширення Євросоюзу. Було також обговорено проблему поширення Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС (на сьогодні базового для відносин документа) на десять нових членів союзу. Брюссельські перемовини прокоментував «ГУ» перший заступник Міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції Олександр ЧАЛИЙ:
— Які результати консультацій щодо підготовки Плану дій Україна—ЄС?
— Ми намагалися дійти спільного бачення у визначенні стратегічних цілей цього документа. І значною мірою бачення того, для чого ми укладаємо цей документ, вже збігається. Це дає нам змогу конкретніше націлюватися на результат під час роботи над певними розділами. Українська сторона задоволена атмосферою переговорів і тим, що ми почали чути одна одну. Безперечно, залишається ще багато питань, де нам хотілося б більшого поступу назустріч нашим пропозиціям з боку ЄС, але тенденція що проявилася на минулих консультаціях є позитивною. Протягом наступних двох тижнів плануємо провести їх черговий раунд.
— Ви кажете про прогрес у досягненні спільного бачення мети документа. Раніше українська сторона однією з його цілей бачила саму зміну формату відносин з ЄС. Як з цим?
— Так, український підхід був і залишається: перехід від відносин партнерства і співробітництва до відносин інтеграції й асоціації. З питань інтеграції у нас практично цілковитий збіг позицій, і відповідні формули буде внесено до Плану дій. Стосовно трансформації відносин партнерства у відносини асоціації, то тут є розбіжності. Однак я можу відзначити певні кроки назустріч спільній, можливо, компромісній позиції.
— Недавно Росія заявила, що не хоче поширювати її Угоду про партнерство й співробітництва з ЄС на нові країни—члени. Що має намір зробити Україна?
— Позиція України — конструктивна. Ми не ставимо питання про відмову поширення угоди на нових членів. Адже вони наші партнери, сусіди, і ми дуже зацікавлені, щоб вони стали учасниками УПС. Водночас ми хотіли б, щоб їхнє приєднання до угоди відбувалося відповідно до цілей цього документа. Зокрема, щоб не загальмувало стан наших двосторонніх відносин —скажімо, у сфері прикордонного співробітництва через запровадження віз, в економічній співпраці через поширення антидемпінгових заходів або запровадження певних нових тарифних і нетарифних обмежень. Тут ми ведемо плідний діалог і, як на мене, намітився шлях до порозуміння. А певні розбіжності якщо й зберігаються, то ще є час глибше їх обговорити. Конструктивізм має місце й тут.
Щодо подолання інших можливих наслідків розширення ЄС для України, то ми сконцентрувалися на ключових питаннях: якнайшвидшого надання Україні статусу країни з ринковою економікою в антидемпінгових розслідуваннях, доступу української металопродукції до ринку ЄС-25 з урахуванням наших традиційних обсягів поставок у країни—вступники. Ми обговорили питання двосторонньої договірно-правової бази між Україною та новими, незабаром, членами ЄС: як вона розвиватиметься після їх вступу. Окремо була проговорена проблематика чутливих документів, що стосуються ветеринарії, дії нетарифних обмежень у частині сертифікації якості і стандартів. Одне слово, іде предметна розмова на експертному рівні, яка дає змогу, по-перше, вчасно ідентифікувати проблему, по-друге, за рахунок спільних заходів шукати її вирішення.
— Компанії «Індустріальний союз Донбасу» було відмовлено в приватизації польського комбінату «Гута Ченстохова», і при цьому можна почути посилання на ЄС. Чи зачіпали ви цю тему у Брюсселі?
— Так, тим більше що вона стала резонансною саме під час нашого там перебування. До того ж, ми обговорювали і питання доступу на майбутній ринок ЄС української металопродукції. Справді, заступник міністра майна Польщі А. Шараварський у своїх коментарях, зокрема й публічних, наголошував: пропозиція української компанії не може бути реалізованою, оскільки базується на збільшенні виробничих потужностей «Гути Ченстохової», що, нібито, суперечить положенням угоди про вступ Польщі до ЄС. Ми попросили пояснень у наших європейських колег, і першою їх реакцією було здивування. Вони принаймні не були готові сказати чітко, що між Польщею та ЄС на сьогодні справді є такі домовленості, які становили б проблему для наших інвесторів у Польщі. Для нас це питання дуже чутливе. Бо коли з’ясується, що такі обмеження справді можуть виникати — то це також приклад негативного наслідку розширення союзу для українських компаній. І ми ставитимемо це питання і перед Брюсселем, і перед Варшавою. Але все ж таки здається, що тут має місце якесь особливе польське тлумачення цієї проблеми...
