Буваючи в селі, щоразу переконуєшся, наскільки сільські жителі ближчі до природи, ніж ми, городяни. Тварини, птахи живуть поруч з людьми, і їхнє життя часом таке цікаве, що просто дивуєшся. Ось кілька історій, які здивували і вразили.
Гусак-приймак
«Треба зарізати гусака, щоб передати сестрі у місто», — подумала Лідія Михальчук і, випускаючи вранці гусей на пасовище, одного залишила в загорожі. Кілька годин гусак був замкнений, а потім хазяйка вирішила відпустити його, мовляв, заріжу завтра, свіжіший буде.
Птах помчав до свого гурту, а ввечері додому не повернувся. Він пристав до сусідської гуски з гусенятами і пішов ночувати в чужий двір.
Мати й мачуха
Десь за городом, у бур’янах, кішка Маркіза народила кошенят. Наступного дня прийшла додому, до своєї мисочки. А в цей час пробігали в тих бур’янах чужі собаки... Одне слово, зникли кошенята.
Наступного дня привела на світ четверо гарненьких кошеняток кішка Марися. І Маркіза прилаштувалася годувати Марисиних діток. Так удвох і годували. Виросли чотири чудові товстуни.
Перната охорона
Давно відомо: гуси Рим врятували. А якщо на сільському подвір’ї є гуси, то й собаки не треба. Вночі вся зграя спить, а двоє чергують — витягнуть свої довгі шиї і прислухаються до звуків. Хай лишень спробує хтось зайти до двору — гуси такий гвалт здіймуть!..
Сторожують пернаті по черзі: за певний час вартові змінюються. Залишається лише здогадуватися, як призначаються чергові і як гуси між собою домовляються.
