...І демократи, і праві республіканці, і незалежні експерти, і пересічні виборці. На початку лютого американська преса, яка відома своєю відвертістю і гостротою (зокрема, провідні газети «Нью-Йорк таймс» і «Вашингтон пост»), видала дружну і нещадну критику свого президента і його адміністрації. Основна причина нападів відома: скандал з приводу оголошених свого часу причин війни з Іраком.
Збігнев Бжезинський, який тут серед незалежних політологів користується таким само незаперечним авторитетом, як у фінансовій сфері Алан Грінспен, у «Вашингтон пост» висловив своє занепокоєння: «Це дуже серйозно, коли наддержава № 1 у світі починає війну, обравши приводом для неї те, що потім виявляється фальшем». У результаті, на його думку, довіру, що є необхідною складовою могутності держави, підірвано. Ситуацію треба рятувати насамперед реорганізацією служби американської розвідки, яка продемонструвала явні і недопустимі недоліки. Вона була, як з’ясувалося, погано поінформована і про рівень військових можливостей Іраку, і про його військові та політичні плани. А по-друге, «... адміністрації треба чесно визнати, що США були дезінформовані відносно стану й рівня іракських збройних сил — факт, який уже очевидний для більшості планети. Довіру до Америки треба відновлювати», — вважає Бжезинський і подає свої пропозиції: «як» і «що».
А ось інша стаття — «Провина і сліпота Америки» — у цій само газеті. Автор нападає на Буша та його асистентів: «Буш сам проголосив своє божественне право на боротьбу з тероризмом. Він був настільки впевнений у своїй правоті, що й донині нагадує дитину, яка не хоче згодитися з фактом відсутності Санта Клауса. Незалежна комісія конче потрібна. Здійснено величезну помилку, і нам треба знати, чому це трапилося. Але якщо ми хоча б на мить подумаємо, що одне лише ЦРУ змусило нас йти воювати, то ми не дістанемо ніякого уроку з того, що сталося. Це було б серйозним уроком у розумінні дефіциту інтелекту».
Журналіст Пол Кругман у «Нью-Йорк таймс» звинувачує Буша і його помічників в умисній політизації фактів взагалі і в тому числі під час оголошення причин війни з Іраком, а також у безнаказаності винних у такому підході. Він наводить кілька прикладів, коли офіційні представники адміністрації Буша пробували залякати чи позбутися тих, хто хотів видати об’єктивну правду. Серед них — насамперед обструкція затяжного розслідування терактів 11 вересня. А тепер ось новий скандал зі зброєю масового нападу в Іраку. Навіть прихильники цієї війни сьогодні стривожені, бо вочевидь повна політизація даних розвідки. «А де вибачення, де відставки? — запитує автор статті і продовжує:
— Ці люди політизують усе — від планування збройних сил до наукових оцінок... І головна суть не в Буші, а в тому, що з Америкою нині відбувається щось неймовірне... бо вона дозволяє цьому президентові творити такі речі і не нести при цьому відповідальності».
Прості виборці, щоправда, з більш інтелектуального середовища, як, наприклад, мистецькі кола, не люблять Буша за його обмеженість, війну з Іраком і ніжне ставлення до великого бізнесу. Під тиском Буш згодився на незалежне розслідування щодо Іраку, видавши журналістам: «Я хочу, щоб народ знав, що я теж бажаю знати факти».
Отож не все гаразд і в американському королівстві... Та все ж ліпше від нашого, українського, бо є недеклароване право голосу, критики. Наскільки вона буде дійовою, поживемо — побачимо.
США.
P. S. Чекати довго не довелося. Щойно відіслала цей матеріал, як американське радіо передало наступну інформацію: «Президент Буш сьогодні підтвердив, що США не застосовували забороненої зброї масового знищення в Іраку. Але знову виступив на захист рішення про проведення військової операції в цій країні». Директор ЦРУ Джордж Тенет заперечує, що його відомство невірно оцінило іракську загрозу напередодні військової операції в Персидській затоці і що вони ніколи не стверджували, що Ірак являє собою загрозу світовому співтовариству. «Ми завжди були об’єктивні», — підкреслив глава ЦРУ.
Нині ефір «червоний» від напруги тотального обговорення цієї гарячої новини.
