Відносно тривалий період економічного зростання, підтримуваний припливом інвестицій і дедалі більшим впливом підприємств недержавної форми власності на вироблення суспільного валового продукту, привертає увагу до досвіду економік інших країн, не в останнє — китайського. Що в наших економік є спільного, а що — відмінне? Такою була тема розмови з радником Голови Нацбанку з питань макроекономіки Валерієм ЛИТВИЦЬКИМ.
— Валерію Олексійовичу, досвід країни з найбільшою кількістю населення в світі, окрім іншого, не може нас не цікавити специфікою своєї грошової політики...
— Авжеж. Не забувайте лишень, що все інше — це унікальні соціально-економічні особливості та історично-побутові традиції цього народу, витончене поєднання світла і тіні самобутньої цивілізації. Втім, по досвід і традиції нам також у кишеню не лізти. Хоч ми поступаємося Китаю за кількістю населення, проте можна відшукати деякі спільні риси макроекономічного стану наших держав. Робітники Китаю працюють інтенсивно увесь тиждень, мають невелику відпустку. У їхньому споживчому кошику, як і в нашому, істотно переважають продукти харчування. Попри невисоку заробітну плату, китайці, як і ми, зберігають схильність до заощаджень своїх доходів.
***
Станом на 2003 рік питома вага заощаджень у ВВП становила близько 80 відсотків.
*
А потім економіки обох країн — на піднесенні, а центробанки тримаються керованого плаваючого курсу валюти, її фактичної прив’язки до долара США.
— Цікаво тільки, чому їх не лякають борги?
— Справді, китайський уряд має значні внутрішні і зовнішні борги, вражають банківські зобов’язання. Але по відношенню до ВВП внутрішній борг становить лише 16, а завнішній — 14 відсотків. І поки що «грошова вода» поглинається, ніби піском, заощадженнями громадян, а велика маса робочої сили зменшує вартість і ціну продуктів харчування. Крім того, як і в Україні, 7—10-відсоткове зростання ВВП стерилізує інфляційні наслідки від збільшення грошової пропозиції. Зростання доходів (ВВП) поглинає цю пропозицію, не впливаючи кардинально на вартість юаня, який демонструє схильність до стабільності, і навіть до зміцнення. Макроспецифіка Китаю полягає в тому, що найвища у світі кількість населення та висока продуктивна сила зайнятих сприяють зниженню цін навіть за політики розширеної грошової пропозиції та бюджетного дефіциту (співвідношення «широких» грошей до ВВП становить 215 відсотків).
— Але в Китаї фактично немає валютного ринку...
— ...Це тільки так здається — на перший погляд. Долар, справді, витіснено з обігу. Розмір капіталу в іноземній валюті, який належить іноземним компаніям, працюючим на території країни, суворо обмежено. Вся доларова виручка поглинається Народним банком Китаю через продаж юаня і закупку долара, що допомагає утримувати обмінний курс валют. Чимало аналітиків вважає, що коли б юань вільно продавався на ринку, його вартість була б не така непохитна, зросла б інфляція. Щоб уникнути такого сценарію, фінансово-кредитні органи продають на ринках китайські облігації та поглинають надлишок валюти, встановлюючи ліміти на обсяги юаней в обігу.
— Китайська економіка захищена величезними валютними резервами...
— Не забувайте, що в країні працює потужний сектор іноземних підприємств, які експортують свою продукцію.
***
Китай уже давно став свого роду плацдармом для інвестицій.
*
Реальний потік іноземного капіталу в континентальний Китай зріс з 2,7 мільярда американських доларів у 1984 році до 59,4 мільярда у 2000 -му (у 22 рази), в тім числі прямих іноземних інвестицій — з 1,3 мільярда до 40,7 мільярда доларів (у 31 раз). За даними Міністерства комерції Китаю, у січні-листопаді минулого року в країні зареєстровано 36616 нових підприємств за участю іноземного капіталу. Договірна сума іноземних інвестицій — 100 млрд. 502 млн. доларів США, тобто збільшилася за цей період на 37,08 відсотка. А фактично використані іноземні інвестиції становили 47 млрд. 154 млн. доларів США. Загалом на листопад 2003 року договірна сума інвестицій в економіку Китаю становила 928 млрд. 562 млн. доларів США. Обсяг використаних іноземних інвестицій — 495 млрд. 120 млн доларів США. Тож стає зрозуміло, чому Китай залучив майже 430 млрд. доларів США валютних резервів і посідає за цим показником друге місце у світі, після Японії. Юань може не турбуватися про свою силу, навіть коли банки у боргах, як у реп’яхах, достатньо, щоб експорт був конкурентоспроможний.
— Отже, Україна не має таких можливостей, щоб підтримати своє економічне зростання...
— Звісно, ми не маємо достатніх валютних резервів для такого роду стимулюючої фіскальної та грошової політики. Для непримусового запровадження практики стовідсоткового продажу валютної виручки підприємств потрібна серія реформ, щоб забезпечити національній валюті повну конвертованість.
До того ж кількість зайнятих в Україні не дає можливості коректно порівнювати наш робочий час з китайським (навіть за вищої продуктивності праці), а отже, унеможливлює зниження цін та відвернення зростання інфляції, щойно ми починаємо збільшувати грошову пропозицію. Зрозуміло, наші інвестиції — не рівня китайським. Навіть рівень довіри до банківської системи з боку населення ще не достатній для порівняння зі стандартом Піднебесної.
Однак частково використати китайський досвід ми можемо, про що свідчать вищезгадані споріднені макроекономічні фундаменталії наших країн. Це — відносно низька вартість робочої сили, схильність населення до заощаджень, залежність експорту від імпорту комплектуючих, тенденції до зміцнення національних валют (ревальвації юаня та гривні), зрештою, високий рівень динаміки валового внутрішнього продукту. В Китаї, до речі, ВВП зростав упродовж 20 років на 9 відсотків щороку.
— Побутує думка, китайський уряд не обходить дефіцит бюджету...
— Слід подолати міфічні уявлення про відсутність у Китаї невдоволення значним дефіцитом бюджету, недостатнім рівнем лібералізації валютного регулювання, збитковістю банківської системи. Намагаючись утримати сприятливий інвестиційний клімат, влада Китаю не допускає пасиву платіжного балансу, докладає чимало зусиль для зменшення дефіциту бюджету, що відволікає фінансові ресурси від капіталовкладень та посилює інфляцію. Підвищення цін за рік бїльш як на 10 відсотків розглядають тут, як небезпечний симптом.
— То що, зрештою, можна взяти на озброєння?
— Так само, як і Китай, Україна може використовувати дефіцит бюджету для підтримки економічного зростання в довготривалому форматі за умови, якщо розширить залучення іноземних інвестицій і значно збільшить валютні резерви. Тому під час підготовки бюджету на 2005 рік слід спрямувати саме на інвестиції кошти, одержані від приватизації, і боргові запозичення, за рахунок яких можна фінансувати дефіцит бюджету.
Як і Китайський народний банк, Національний банк України може проводити політику сильної грошової одиниці, але водночас протидіючи надмірному зміцненню гривні для підтримки експортно-імпортних операцій. Для мене це очевидно.
— Дякую за розмову.
