Микола БУДУГ’ЯНЦ: «У парламенті мають працювати прагматики»

— Микола Абрамович, ви 46 років працювали на Лутугинському заводі прокатних валків, з них 26 років — генеральним директором. Незважаючи на економічну кризу, ваше підприємство витримало високий рівень конкуренції на зовнішньому ринку. Два роки тому ви вирішили залишити свій завод і піти працювати в парламент. Не шкодуєте про це сьогодні?

— Не шкодую. Завод — це головна частина мого життя. Я прийшов сюди після інституту, був і майстром, і генеральним директором. Для того, щоб українські підприємства успішно працювали, зокрема і наше, потрібно створити сприятливі умови на законодавчому рівні. Цим я сьогодні і займаюся. Повірте, це теж нелегка праця.

— Скажіть, яка з посад — генерального директора чи парламентарія — особливо шкідлива для здоров’я?

— Якби Верховна Рада працювала в нормальному режимі, якби депутати ставилися одне до одного з великою повагою, не провокували б конфлікти, не вносили б напруження, працювати було б, безумовно, легше. І парламентарію, і директору однаковою мірою потрібні міцні нерви, свіжа голова, запас терпіння. Ми, керівники, звикли вирішувати конкретні проблеми, брати на себе відповідальність за великий трудовий колектив, тому і маємо авторитет серед людей. У Верховній Раді зібралися в основному партійні лідери. Кожний хоче «покерувати». У таких умовах працювати дуже важко і, зрозуміло, шкідливо для здоров’я.

— А як, на вашу думку, має працювати парламент? Чого йому не вистачає?

— Я вважаю, що депутати насамперед мають демонструвати високу культуру спілкування. А цього, на жаль, немає. Політики просто зобов’язані доводити свою правоту за допомогою логіки, конкретики, а не вибачте, хуліганської поведінки. Адже на нас дивиться вся Україна! Давайте робити те, що обіцяли народу, своїм виборцям, а не працювати на свій політичний імідж. Тому я вважаю, що у Верховній Раді мають бути прагматики, а не політики. Мені, наприклад, подобається позиція голови парламентського правового комітету, членом якого я є, Василя Васильовича Онопенка. Як відомо, він підтримує Юлію Тимошенко, але на посаді керівника комітету не нав’язує свої політичні симпатії. Працює неупереджено, до розв’язання питань підходить по-діловому, об’єктивно і справедливо. Інші, на жаль, такої лінії поведінки не дотримуються.

— Напевно, парламентські колеги навряд чи бачили вас з усіма нагородами і регаліями. Ви нагороджені орденом «За заслуги» трьох ступенів, орденом Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора й іншими. Скажіть, а є в науці «ефект Будуг’янца»?

— Свою докторську дисертацію я захистив за темою «Підвищення якості прокатних валків і конкурентоспроможність». Зокрема, йдеться про відцентрове лиття. Цю технологію ми впровадили у виробництво перші не лише в Україні, а й у СНД. До багатьох наших розробок застосовувалися такі характеристики, як «революційне рішення», «вперше у світі». Їх впровадження принесло багатомільйонний економічний ефект не тільки на Лутугинському, а й на споріднених підприємствах.

— Відомо, що ви пишете вірші. До того ж експромтом —скажімо, поки їдете в машині, можете написати цілу поему. Чи займаєтеся цим у сесійному залі?

— На жаль! Там така атмосфера, що поезія в голову не йде. Нема натхнення. Та й потім працювати треба, а не вірші складати. Якби я був сатириком, можливо, щось і вийшло б. Але я лірик...

— Як вам вдається мати таку атлетичну фігуру за великої завантаженості?

— У мене п’ять спортивних розрядів з різних видів спорту. Щоправда, сьогодні на спортивну площадку виходжу не так часто, як раніше, але намагаюся іноді давати собі фізичні навантаження. На жаль, вільного часу в мене майже немає. Я не можу жити без свого заводу, а тепер уже — і без парламенту.