Отже, дві угоди, підписані минулого тижня, підтвердили розстановку політичних сил перед початком великих перегонів за президентську булаву. З одного боку, і парламентська більшість, і представники опозиції визначили критерії, за якими проводитиметься політична реформа. З другого — парламентсько-урядова коаліція прагне не тільки продовження конституційних реформ, а й можливості вийти на фінішну пряму президентських перегонів згуртованою, об’єднаною єдиним кандидатом. І все ж запитань без відповіді залишається чимало, що й дає змогу прогнозувати майбутнє весняне загострення.
Парламентські вибори — гальмо політичної реформи
Угода, яку підписали представники більшості разом з комуністами і соціалістами, надала зримих рис політичній реформі. Щоправда, лідери двох депутатських груп — «Народовладдя» та «Народний вибір» Богдан Губський і Микола Гапочка — внесли свої застереження. Щодо майбутнього закону про вибори народних депутатів, за яким вони мають відбутися у 2006 році. Чимало оглядачів вбачають у цьому камінь спотикання. Адже доля політреформи залежить від голосів депутатів-мажоритарників. Багато з них хоч і увійшли до фракцій і груп, проте залишаються позапартійними. Адже уже не перші вибори вони обживають свої округи, мають там авторитет і могли спокійно боротися за депутатський мандат без підтримки партійних структур. Компроміс знайти буде досить важко. Тим більше що бачення пропорційних виборів — різне. Однак, схоже, пошук компромісу триватиме, про що засвідчили коментарі лідерів депутатських груп і фракцій. Ймовірно, відбудеться поєднання законопроектів Юрія Ключковського та Богдана Гавриша — Юлія Іоффе. Тим паче що вдалося проголосувати зміни до Закону «Про політичні партії», за якими відтепер податківці не можуть входити ні до яких політичних структур. Цікаво, що автор цих змін — лідер соціалістів Олександр Мороз, а допомагав йому при проходженні документа у сесійному залі об’єднаний соціал-демократ Нестор Шуфрич.
Проте не можна виключати, що й угода, підписана лідерами депутатських груп і фракцій більшості про утворення широкої коаліції демократичних сил, спрямована передусім на просування політичної реформи. Не секрет, що більшість депутатів-мажоритарників увійшла до складу фракції «Регіони України», неформальним лідером якої вважається прем’єр Віктор Янукович. Угода, під якою він також поставив свій підпис, змусить депутатів-мажоритарників зменшити свої апетити і дотримуватися вироблених правил гри.
Єдиний чи не єдиний?
У день підписання угоди лідер фракції об’єднаних соціал-демократів Леонід Кравчук не приховував на прес-конференції, що коаліція створюється з метою висунення єдиного кандидата від більшості на майбутніх президентських перегонах. І назвав — учергове — ім’я претендента: Прем’єр-міністра Віктора Януковича. Щоправда, водночас уточнив, що висунення відбудеться на березневому форумі демократичних сил.
А от лідер Народно-демократичної партії Валерій Пустовойтенко, коментуючи угоду і положення про єдиного кандидата, зауважив: «Хочу сказати, що угода підписана керівниками політичних партій, але партія — суджу по своїй — такого рішення не приймала. Простіше підписати в депутатській групі, але у нас члени партії — сільські, селищні, міські і тому подібне, і свою позицію з цього питання може оприлюднити тільки з’їзд».
Заява голови НДП викликала і відповідну реакцію. Так, колишній Голова ВР Іван Плющ одразу засумнівався у тому, що на виборчих перегонах з’явиться єдиний кандидат від влади. Такої ж думки і лідер БЮТу Юлія Тимошенко, яка звернула увагу на відсутність під час підписання угоди глави адміністрації Президента і лідера СДПУ(о) Віктора Медведчука. А голова Соціалістичної партії Олександр Мороз вважає, що «об’єдання демократичних сил, створене фракціями і партіями, що входять до парламентської більшості, існуватиме доти, доки нинішня влада матиме силу». Натомість лідер комуністів Петро Симоненко висловив стурбованість. На його думку, це означає, що «боротьба за президентську посаду буде не на жарт».
Власне, можна цитувати й багатьох інших політиків, однак поки що все залишається вкритим туманом невизначеності щодо єдиного кандидата у Президенти від парламентської більшості. На думку багатьох аналітиків, картина почне прояснюватися наприкінці квітня — початку травня. Після того, як стане зрозуміло, чи вдалося реформувати політичну систему, і після звіту Кабінету Міністрів щодо виконання урядової програми. Отож попереду нас очікують гарячі деньки.
Закордонні «бомби»
А тим часом продовжують вибухати «бомби», які поки що істотно на перебіг подій на політичній арені України не впливають. Однак, на наше переконання, це лише прелюдія до основної зав’язки сюжету. «Голос України» уже писав про «одкровення» генерала СБУ Валерія Кравченка, який працював в українському посольстві у Німеччині. Однак генерал продовжує шокувати західну публіку новими зізнаннями щодо методів і завдань вітчизняної спецслужби. Більшість аналітиків і колег пов’язують його активність з указом глави держави, згідно з яким відбуватиметься «декадебізація» органів влади. Таким чином люди старої системи, вважають вони, пробують захистити себе і зберегти свою службу. Проте не можна скидати з рахунку і спроби колишніх чи нинішніх працівників спецслужб вплинути на перебіг президентських виборів. Особливо після того, як у сусідній Росії Президентом було обрано їхнього колегу Володимира Путіна.
Цікаво, що — вчергове — свій внесок у внутріукраїнський процес зробив і посол РФ у нашій державі Віктор Черномирдін. Він заявив, що узгодженим кандидатом від президентської команди буде прем’єр Віктор Янукович. Тим часом представники опозиції розцінили його слова як тиск на Президента України, аби Леонід Кучма не балотувався втретє. З другого боку, представник «Нашої України» Борис Беспалий вважає, що це також «свідчить про відсутність домовленостей між Януковичем і Кучмою».
Отож є над чим поміркувати на межі зими і весни. Усім, а не тільки політикам.