Баталії навколо цін

Так коротко можна викласти позицію прем’єра Віктора Януковича, озвучену ним минулого тижня під час створення міжгалузевої комісії з регулювання державної політики ціноутворення.

Очевидно, стабільне зростання цін на продовольство, товари першої потреби та послуги для населення, а також у промисловості (що на багато відсотків випереджає раніше небачені для України темпи зростання валового внутрішнього продукту і промислового виробництва) таки дістало наш уряд, якщо він пішов на створення такої комісії.

Справді, статзвітність свідчить про дивні тенденції. За уточненими даними, торік ВВП виріс на 9, виробництво — майже на 14 відсотків. А ціни на житлово-комунальні послуги зросли на третину. Повільно, порівняно з ціновим стрибком літа минулого року, але продовжують дорожчати харчові продукти, громадський транспорт, побутові послуги, продукція легкої промисловості.

До міжгалузевої комісії з цінової політики увійшли блок економічних міністерств, антимонопольний комітет, асоціації товаровиробників і споживачів, профспілкові організації.

Говорити про ефективність нового функціонального структурного утворення, безперечно, ще рано. Але, для прикладу, голова Національної комісії з регулювання електроенергетики Юрій Продан уже встиг заявити, що в 2004 році ціна кіловат-години не збільшуватиметься ні для побутових, ні для промислових споживачів.

Щоправда, незрозуміло, як генеруючим компаніям удасться виконати обіцянку Юрія Продана, коли вуглярі вже в січні встигли збільшити оптові ціни на свою продукцію на 10—20 відсотків, а газівники — ще більше. До того ж щойно створена міжгалузева комісія з державної політики регулювання цін визнала це підвищення цілком обґрунтованим... Утім, як пообіцяв Віктор Янукович, найближчим часом буде зарегламентовано рентабельність посередницької діяльності, що, на його думку, призупинить цінове зростання. Що ж, поживемо — побачимо.

Минулого тижня ціни на кукурудзу зросли в середньому на 30 гривень і на внутрішньому ринку піднялися до 770 гривень за тонну. Кукурудза на експорт стала ще дорожчою — 800—880 гривень/тонна.

Для пересічного українського споживача, на столі якого мамалига і хрусткі пластівці аж ніяк не основні страви, зростання цін на царицю полів обертається подорожчанням м’яса і м’ясопродуктів. Аналітики справедливо зазначають, що кукурудза піднялася в ціні через дефіцит кормів, що його відчувають сільгоспвиробники. Додамо, що випереджальне зростання експортних цін над внутрішніми лише збільшує цей самий дефіцит. Цариця полів тікає за кордон, отже, на внутрішньому ринку цінової стабілізації на неї не передбачається.

Кукурудза стала дуже привабливим товаром для експортерів через непослідовну політику з приборкання зростання цін на зернові культури. Як відомо, прагнучи обмежити вивезення фуражного і продовольчого зерна з України, Верховна Рада тимчасово скасувала повернення ПДВ при експорті пшениці та ячменю. Кукурудза під це обмеження не потрапила, і сьогодні зернотрейдери переключилися винятково на її експорт, прирікаючи вітчизняне тваринництво на інтенсивне згортання виробництва.

Може, варто поширити тимчасове скасування щодо поверненню ПДВ і на кукурудзу? Адже не можна заперечувати, що саме цей захід, тобто штучне обмеження активності експортерів зерна, значною мірою вплинув на ціноутворення на продовольчу пшеницю і борошно. Принаймні в лютому галопуючого зростання цін на внутрішньому ринку на ці товари не спостерігалося, а минулого тижня вони взагалі стабілізувалися.

Подорожчання життя за рахунок цінового зростання обертається не тільки соціальною напруженістю, а й громадянською апатією.

Минулого тижня фонд «Демократичні ініціативи» та Київський міжнародний інститут соціології опублікували результати дослідження, що відбивають ставлення українців до власної країни. Прямо скажемо, вони виявилися маловтішними: 33,8 відсотка опитаних висловили бажання назавжди залишити разом з сім’ями межі рідної батьківщини, якщо їм випаде така нагода.

Можна, безперечно, списати такі гнітючі результати на сумнівну індикативність опитування. Можна послатися і на національний менталітет, який ніколи не відрізнявся ура-патріотизмом. Але ось що показово. Абсолютна більшість, так би мовити, внутрішніх або потенційних іммігрантів — молодь та особи з вищою освітою. А це вже, погодьтеся, тривожний симптом, якщо такі люди не бачать перспективи для самореалізації у своїй державі.

Цікаво, але більшість з опитаних — 7,7 відсотка — із задоволенням іммігрували б до Росії. Трохи менше, 7,4 відсотка — до Німеччини. США, Канада, Франція і Велика Британія, якщо вірити соціологам, не такі популярні серед українців.