НеНОРМАльно

Про неузгодженість, приміром, Господарського кодексу з кодексом Цивільним уже ходять легенди. Наприклад, перший визначає підприємство як юридичну особу, другий — як майновий комплекс. Цивільний кодекс стоїть на позиції відмови від створення закритих акціонерних товариств, тоді як у Господарському кодексі діяльність таких товариств регламентовано. Колізія: якщо відповідно до Господарського кодексу господарчі товариства створюються в порядку, передбаченому Цивільним кодексом, то чи можливо на підставі лише норм Господарського заснувати закрите акціонерне товариство? Така позиція законодавця неминуче позначиться і на прийнятті закону «Про акціонерні товариства». У колізію вступають також положення двох кодексів стосовно того, що є установчими документами акціонерних товариств. Частина 2 статті 153 Цивільного кодексу не зараховує установчий договір до установчих документів, зате стаття 57 Господарського кодексу передбачає як такі документи і установчий договір. Що в такому разі робити органам, які реєструють товариство? Або, приміром, якщо згідно з Цивільним кодексом за державними юридичними особами майно закріплюється на праві власності, то Господарський зберіг право господарського ведення й оперативного управління.

З січня, відповідно до Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб», наші суб’єкти підприємницької діяльності або фізичні особи платять зі своїх «надприбутків» податок 13 відсотків. А на найманих працівників (вони часто-густо власні діти) — ще 32 відсотки до Пенсійного фонду. Водночас «акули бізнесу» та їх закляті друзі — збирачі податків одержали новорічний подарунок — закони «Про електронний цифровий підпис» і «Про електронні документи та електронний документообіг». В Україні зареєстровано 561 тисячу платників — юридичних осіб. Протягом року вони подають до фіскальних служб майже шість мільйонів звітних документів! Якщо це поділити на загальну кількість працівників податкової, вийде, що на одного митаря припадає понад сто об’ємних фінансових документів на рік. Електронний підпис та інтернет-звітність значно полегшать життя і податківцям, і бізнесменам. Останнім, до речі, надто тим, хто займається електронною комерцією, відтепер можна легалізувати інтернет-розрахунки і накопичувальні системи, а також віртуальні магазини, казино тощо. Зрозуміло, ці блага не поширюються на тих, хто торгує у всесвітній павутині забороненим товаром, наприклад, порно. На таких з 1 січня розпочато полювання.

Національна експертна комісія, створена відповідно до закону України «Про захист суспільної моралі», покликана «моніторити» інформаційний простір і відсікати всіляку аморалку. Комісія формується з провідних діячів культури, мистецтва, науки та освіти, психіатрів, сексопатологів, фахівців у галузі інформації. Уся ця творча інтелігенція буде вдень і вночі вдивлятися в телеекран. А вранці вони вже винесуть свій етико-моральний вердикт. Телевізійники, зрозуміло, від цього не в захваті. На відміну від телевізійних діячів мистецтва інформаційні агентства одержали нову порцію свободи. Після внесення змін до Закону «Про інформаційні агентства» іноземці мають право володіти 35 відсотками акцій в інформагентствах проти 30 колишніх. Найімовірніше, здійснена ця зміна під тиском могутніх російських медіа-холдингів.

Чого коштує звести дім?

Відповідь на це запитання мав дати Закон України «Про іпотеку». Закон, який встановлює гарантії захисту прав кредитора. Його чекали давно. Дочекалися. Та тільки тепер експерти одностайні в тому, що закон цей вступає в суперечність з нині чинними «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла й операціях з нерухомістю» і «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». Головна суперечність — визначення правил звертання стягнення на предмет іпотеки. Подальше використання подвійних стандартів призведе, найімовірніше, до того, що люди в різних ситуаціях самі вибиратимуть, коли який закон їм використовувати. Це створить патову ситуацію в розвитку іпотечного і кредитного ринків.

Спочатку ці та багато інших законодавчих змін паралізували юридичні служби. У правознавців не було достатньо часу, щоб розібратися в нових правилах. А ті, хто встиг, зіткнулися з проблемою несумісності законів з реальним життям. Правознавці очікують, що незабаром з усіх спірних питань одержать роз’яснення від Міністерства юстиції, Національного банку тощо. Але навіть у цих високих кабінетах чиновникам знадобиться чимало часу, щоб зрозуміти закони, за якими вже живуть 48 мільйонів осіб.