З гіркою посмішкою пригадується нині загальна ейфорія, що оволоділа суспільством відразу після проголошення незалежності України. Багатьом здавалося, що Захід широко розкриє свої обійми і потечуть до нас бурхливі інвестиційні ріки. Чимало людей покладало надію на діаспору. Брати-українці, мовляв, якщо не всі й не одразу повернуться до вимріяної на чужині самостійної неньки-України, то докладуть щонайбільше зусиль і сумління, аби «ввести її в коло цивілізованих держав».
Так міркували й керівники однієї молодої, але добре відомої в Україні агрофірми, знайомлячись у високих урядових кабінетах з респектабельним громадянином США українського походження...
«Маїс» зростав, мов ліс
Наша газета не раз розповідала про становлення і успіхи створеного на Черкащині агропромислового об’єднання нового типу. Команда енергійних, захоплених своєю справою фахівців сільського господарства дала на початку дев’яностих потужний імпульс розвитку кукурудзівництва не лише в області, а й в Україні. Група вчорашніх «золотих» випускників-агрономів Уманського сільськогосподарського інституту, побувавши на «вишколі» у легендарного героя-аграрія з Рівненщини Володимира Антоновича Плютинського, створила підприємство, аналогів якому не було в Україні. «Маїс» — так назвали своє дітище засновники — за короткий час став визнаним лідером з виробництва гібридного насіння качанистої. І гордістю, візитною карткою Черкащини. Оглянути високотехнологічний кукурудзокалібрувальний завод, селекційний центр, дослідні й товарні поля «Маїсу» приїжджали керівники АПК з усієї України, а також з-за кордону. Щороку на плантаціях «королеви», де урожайність стабільно, незалежно від погодних умов, становила 70—80, а на демонстраційних ділянках 100—120 центнерів з гектара, проводилися всеукраїнські семінари і Дні поля.
У «черкаській Айові» побували всі без винятку керівники уряду. Познайомився з феноменом «Маїсу» й дав високу оцінку завзятим аграріям і Президент України Леонід Кучма. Тоді кількох «послідовників Хрущова» представили до урядових нагород і, незважаючи на молодість, присвоїли звання заслуженого працівника сільського господарства України.
Знайомство з інвестором
Це була, безперечно, лише моральна підтримка «Маїсу» державою. Адже від дня свого народження новітнє підприємство розвивалося не завдяки, а всупереч некерованій політиці розвалу сільського господарства.
— Замороження цін на продукцію села і підвищення вшестеро вартості матеріально-технічних ресурсів підкосили АПК дванадцять років тому під корінь, — проаналізував «передреформні» часи один з тодішніх керівників-аграріїв Черкаської області Володимир Васецький. — Навіть найсильніші КСП, використавши протягом одного-двох років всі свої обігові кошти на придбання втридорога пального, стали неплатоспроможними. «Маїс» у розбурханому морі «ринку» тримався не лише на молодечому завзятті, а й за рахунок співпраці з зарубіжними колегами, виробниками насіння кукурудзи, вмілому використанню банківських кредитів. Однак, щоб йти далі, агрофірмі потрібні були інвестиції.
І вони незабаром з’явилися. Колишній уродженець Полтавщини Олексій Григорович Воскобійник, котрий у другу світову війну виїхав спочатку до Німеччини, а згодом до США і став успішним бізнесменом Алексом Воскобом, запропонував свої послуги.
— У 1993 році я мав розмову з паном Воскобом, — пригадував колишній начальник управління сільського господарства області Олександр Ружицький. — З неї випливало те, що американський громадянин, вивчивши ситуацію в економіці України, вирішив вкласти свої кошти у розвиток АПК. При цьому, наголосив заокеанський гість, він не ставить собі за мету збагатитися, помножити свої капітали, а як щирий патріот України хоче допомогти рідній батьківщині, зокрема «знедоленому українському селу, яке зазнало голодомору і війни»...
Не приховував американський мільйонер і своїх симпатій до дружної команди «Маїсу», «фанатів кукурудзи». Імпонували йому творчий запал, чіткість у роботі, високий професіоналізм партнерів. Словом, спільну мову знайшли швидко, і з липня 1994 року спільне українсько-американське підприємство АТ «Маїс, Інк» розпочало свою діяльність. Фірма « Воскоб Нетворк Інтернешнл» внесла до статутного фонду товариства 1 мільйон 406 тисяч доларів — обладнанням та спеціалізованою зернозбиральною технікою. Загальна статутна скарбниця АТ становила 4,5 мільйона доларів США.
Здобутки і невдачі
Перші два господарські роки новоствореного СП видалися успішними. На орендованих у КСП полях щедро вродила качаниста. Кукурудзокалібрувальний завод виробив майже 8 тисяч тонн високопродуктивного насіння кукурудзи, котре відповідало кращим світовим зразкам. АТ «Маїс, Інк» нарахувало своїм акціонерам дивіденди. У тому числі фірмі Алекса Воскоба, стверджує колишній голова правління АТ «Маїс, Інк» Сергій Пасєка, переказали 601,4 тисячі доларів. Зарубіжний партнер-мільйонер був задоволений.
Однак наступні роки обернулися для спільного підприємства невдачею. І передусім через те, що взяли «під опіку» десятки колективних сільгосппідприємств не лише своєї області, а й сусідніх. Керівництво «Маїсу» усвідомлювало, на який ризик наражається, адже розпочало постачати пальне, добрива, насіння, засоби захисту рослин у «лежачі» господарства.
— На той час у нас вибору не було, — розповів один із колишніх керівників АТ Олександр Самойленко. — Відмовитися допомагати сільгосппідприємствам, в яких не було чим сіяти, ми не мали морального права. Адже йшлося не лише про функціонування АПК як галузі. Йшлося про виживання всього села і селян.
Економічно знекровлені КСП, зрозуміло, виявилися неспроможними повернути «Маїсу» взяті позички. Навіть розплатитися за надані матеріально-технічні ресурси вирощеним урожаєм. Крім того, чимало нових господарів, які з’явилися разом з «реформуванням» АПК і появою СТОВів, відмовилися визнати борги своїх попередників. Дебіторська заборгованість майже 800 сільгосптоваровиробників з різних областей України перед АТ «Маїс, Інк» становить нині мільйони гривень. Пройшовши через 140 арбітражних судів і вигравши їх, «маїсівці» не можуть повернути собі й третину позиченого.
Утім, що казати про розграбовані сільгосптовариства... З успішного, стабільного акціонерного товариства «Маїс, Інк» поступово перетворювалося на боржника банківських установ. Про нарахування будь-яких дивідендів акціонерам не могло бути й мови. Перед керівництвом стояло інше завдання — як зберегти саме АТ і його виробничу базу. А головне — колектив, фахівців, котрі, не отримуючи зарплати по кілька місяців, вірили у «Маїс, Інк» і продовжували працювати...
За океаном чекають на гроші
Тим часом у далекій Флориді 80-річний пан Воскоб, не одержавши з України чергового переказу доларів, почав бити на сполох. До Черкас і в Київ полетіли листи з проханнями сплатити йому дивіденди. У відповідь партнери пояснювали, що, на жаль, через жорстку кризу у сільському господарстві спільне підприємство зазнає великих збитків. Тому жоден акціонер не отримав за кілька останніх років ані копійки грошей. Американського інвестора ці пояснення, напевно, не задовольнили. Він звернувся з листом до Президента України, в якому розповів про своє служіння батьківщині. Леонід Кучма оцінив внесок Алекса Воскоба «у розбудову незалежної держави». І вшанував його високою державною нагородою. До того ж адміністрація Президента надіслала в область листа щодо вжиття заходів для врегулювання ситуації.
Згодом з’явилася на світ ще одна угода, за якою фірма пана Воскоба виходить з АТ «Маїс, Інк» і черкащани повинні заплатити за акції кругленьку суму. Загалом пан Воскоб, за словами керівників акціонерного товариства, одержав від них 1 мільйон 516,4 тисячі доларів.
Поки черкащани шукали додаткових грошей «для Америки», їх бельгійський партнер, компанія «СЕС-Європа», надіслала свій протест на адресу АТ «Маїс, Інк». Бельгійці звернулися до Господарського суду з клопотанням визнати колишнього флагмана кукурудзівництва України банкрутом...
У квітні 2003 року Господарський суд порушив справу про банкрутство АТ «Маїс, Інк». За його рішенням всіх керівників товариства було звільнено і призначено арбітражного керуючого. Після ревізії активів почнеться процес задоволення вимог кредиторів згідно з реєстром, затвердженим судом.
Післямова
Кожному відомий вислів, що негативний досвід — це також досвід, котрий вчить на помилках. Шкода лише, що ціна його занадто дорога. І часто вона нашим гречкосіям не по кишені. Особливо коли доводиться самим боротися за виживання. Бо якщо б аграрні мужі ще на початку задуманої ними великомасштабної реформи розрахували етапи її розвитку і, головне, фінансової підтримки, сьогодні б шпальти газет не рясніли тисячами оголошень про банкрутство сільськогосподарських структур.
Сподіватимемося, що в нашої історії з зарубіжною інвестицією все-таки буде щасливий кінець. Незважаючи на «американські перипетії», команда фахівців колишнього «Маїсу» нині працює і сповнена нових задумів та планів. Бо хоч керівники чи господарі змінюються, та незмінним лишається хліборобське правило — навесні виходити у поле. А вона, весна, вже не за горами. Черкащина, врахувавши уроки минулого року, коли кукурудза «витягла» на собі валовий збір хліба, відводить під цю культуру близько 200 тисяч гектарів ріллі. І, як останні десять років, у більшості господарств засіватимуть поля найурожайнішим, випробуваним насінням качанистої, торгову марку якої знає в Україні кожен агроном. Називається вона коротко і просто — «Маїс», що в перекладі з англійської — її величність кукурудза.
Черкаська область.
