Так називав Шах Джахан свою четверту, найулюбленішу дружину Мумтаз Махал. Йшов 1629 рік. Мумтаз, народивши 14-у дитину, померла. Життя втратило сенс для Шаха Джахана, ніхто і ніщо не могло зарадити його горю, загоїти його рану. Мумтаз тимчасово поховали в щойно збудованій мечеті. І вирішив правитель моголів у пам’ять своєї покійної дружини звести неповторної краси мавзолей.
Запросив для створення не- баченого досі дива архітекторів, проект одного з яких його вразив. От він і запитав молодого митця, чи зможе створити щось краще за цей палац. На жаль, той, не зрозумівши, чому саме Шах Джахан про це запитує, відповів, що зазвичай, мовляв, його творче життя попереду.
Ця відповідь стала для нього фатальною, — каже Раман Ваша, наш гід в Індії. — Шах Джахан наказав відрубати архітекторові руки...
22 роки 20 тисяч робітників, архітекторів і художників втілювали в життя його проект палацу з білого мармуру. Каміння видобували у кар’єрі за 320 кілометрів від Агри, вантаж доставляли більш як тисяча слонів. Малахітом Росії, бірюзою Персії й Тибету, сердоліком Ірану, золотом і сріблом інкрустували мармурові різьблені квіти, узори решіток, цитати з Корану... Цей шедевр — восьме диво світу постав на березі річки Джамни. Її тихі води, як дзеркало, а в ньому, наче милуються своєю величчю куполи і мінарети Тадж-Махалу. В його усипальниці і поховали Мумтаз. Для симетрії з уже існуючою тоді мечеттю, де спочатку було поховано Мумтаз, поряд звели мавзолей, з іншого боку ще одну мечеть — гостьову.
Серед бірюзи фонтанів, рубінів квітів, смарагду дерев і трав, співу пташок аура кохання переповнює кожного...
І вирішив Шах Джахан збудувати на протилежному березі Джамни такий само палац і для себе тільки з чорного мармуру, і з’єднати їх мостом, який називався б мостом кохання.
— Та розсердився на Шаха Джахана його старший син і на довгі роки полонив батька у в’язниці, — оповідає цю захоплюючу історію далі наш гід.
— За що розсердився? — запитуємо.
З’ясовується, за те, що всі кошти казни йшли на будівництво цього мавзолею. І повторення таких витрат нащадки не бажали. У 1666 році Шаха Джахана поховали поряд з Мумтаз.
Тадж-Махал переживав різні часи — і розквіту, і занепаду. Позаминулого століття його було відтворено зусиллями віце-короля Індії. Та в усі часи Тадж-Махал був і залишається символом кохання.
Пройнятися його силою і красою їдуть і старе і мале з усього світу.
Як, приміром, ось ця патріархальна індійська родина, котру ви бачите на знімку на тлі Тадж-Махалу.
Київ—Делі—Агра—Київ.
