З приводу однієї резолюції

Виступити з цією статтею мене спонукали резолюція мітингу протесту кримських татар у моєму рідному Судаку та заява регіонального меджлісу Ленінського району. Зміст і тональність згаданих документів не мають принципових відмінностей, що дає підставу для висновку про скоординованість цих акцій.

Як Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутат Верховної Ради автономії по Судакському округу і, зрештою, просто як громадянин України, я не міг залишити ці події без уваги. Тим паче що головним виявом протестних настроїв цієї частини кримських татар є думка про те, що, «на жаль, Україна не виправдала нашої надії» і «учасники акції вимагають припинити політику етноциду кримськотатарського народу».

Опонувати таким заявам можна лише мовою цифр і фактів, бо емоції тут, як то кажуть, недоречні. А цифри і факти свідчать про інше.

За 15 років, що минули з початку масової репатріації, у Крим повернулося близько 245 тис. кримських татар. Починаючи з 1991 року весь тягар відповідальності за їхнє розселення, облаштування і соціальну адаптацію несе Україна. 

Незважаючи на серйозні політичні і соціально-економічні проблеми періоду становлення національної державності, на основі суворого дотримання норм міжнародного права здійснено цілий комплекс заходів, спрямованих на політико-правову, соціально-економічну та етнокультурну інтеграцію репатріантів в українське суспільство.

На цей час в Автономній Республіці Крим сформувалося близько 300 масивів компактного розселення кримських татар. Крім того, вони дисперсно проживають у всіх регіонах автономії. Частка кримських татар у складі населення автономії перевищила 12%. У багатьох регіонах (містах Старому Криму, Судаку, Бахчисарайському, Білогірському, Джанкойському, Кіровському, Первомайському, Радянському районах) вона становить від 20 до 30%.

За ці роки на реалізацію заходів з облаштування і соціально-культурного розвитку раніше депортованих громадян за рахунок коштів державного і республіканського бюджетів спрямовано понад 776 млн. грн., у тому числі 579 млн. грн. — на капітальне будівництво. Тільки в минулому 2003 році на ці цілі було витрачено більш як 50 млн. грн. Такі само обсяги передбачено й у поточному році.

Значні зусилля спрямовано на рішення житлової проблеми. За рахунок бюджетних коштів було побудовано і придбано на вторинному ринку 375 тис. кв. м житлової площі, що дало змогу забезпечити дахом над головою більш як 32 тис. репатріантів. Ще до 130 тис. осіб розв’язали цю проблему самостійно: або придбавши готове житло, або шляхом індивідуального будівництва. Кільком сотням родин житло було придбано за рахунок фінансової допомоги Туреччини та ОАЕ.

У місцях компактного проживання репатріантів прокладено 1130 км ліній електропередач, 717 км водопровідних мереж, понад 100 км доріг, 107 км газопроводу. Побудовано і реконструйовано 8 шкіл із кримськотатарською мовою навчання на 2132 навчальні місця. 2004 року буде завершено електрифікацію всіх нині існуючих масивів і мікрорайонів компактного розселення депортованих громадян, а забезпеченість водогінними мережами сягне 75%. Особлива увага приділяється розв’язанню проблем газифікації масивів. Обсяг коштів, що їх виділяють на ці цілі, з кожним роком збільшується. Якщо в 2001 році в експлуатацію було здано лише 5,2 км газових мереж, то в 2002-му — 26,3 км, а у 2003-му — вже 48,2 км, що дало змогу цілковито або частково забезпечити блакитним паливом майже 15 масивів з населенням понад 3500 осіб.

Під індивідуальну забудову репатріантам виділено 46,5 тис. земельних ділянок. Крім того, вони отримали понад 40 тис. ділянок площею до двох га для ведення особистого підсобного господарства. Близько 22 тис. кримських татар стали власниками земельних паїв унаслідок розпаювання КСП. У сільських районах кримськими татарами створено більш як 400 фермерських господарств, за якими закріплено понад 11 тис. га землі.

Постійна увага приділяється рішенню однієї з найгостріших проблем депортованих громадян — їх працевлаштуванню і забезпеченню зайнятості. Завдяки вжитим заходам удалося скоротити розрив між рівнями зайнятості дорослого населення Автономної Республіки Крим загалом і кримських татар. Сьогодні частка зайнятого населення загалом по Криму становить 43,6%, а частка зайнятого кримськотатарського населення — 38,2%. Водночас економічно активними видами діяльності зайнято 65,9 тис. кримських татар, з них 34,9 тис. осіб (53%) працюють на підприємствах і в організаціях республіки та 26,6 тис. осіб (40,4%) зайняті у сфері підприємництва і самозайнятості. Загалом по Криму це співвідношення становить 77,4% і 14,6%. Отже, частка кримськотатарського населення, зайнятого у сфері підприємництва і самозайнятості, перевищує середній показник по Криму в 2,8 разу. Особливо велика їхня роль у розвитку автосервісу, громадського харчування, дрібнооптової торгівлі, переробки сільгосппродукції. Через службу зайнятості тільки в 2003 році було навчено понад тисячу безробітних з числа кримських татар. За підтримки міжнародних організацій і фондів діють десятки центрів розвитку бізнесу та підприємництва, у рамках яких надається консультативно-методична і фінансова допомога підприємцям-початківцям з числа репатріантів.

Багатьом тисячам кримськотатарських родин виплачено компенсації за проїзд і провезення багажу під час повернення до Криму, надано матеріальну допомогу на добудову індивідуального житла, придбання ліків, оплату оперативного лікування, навчання у вузах тощо.

Послідовно реалізуються конституційні права громадян на вивчення рідної мови і навчання кримськотатарською мовою.

Здійснюються заходи для забезпечення шкіл підручниками, виданими рідною мовою. Уже видано достатніми тиражами підручники з кримськотатарської мови для 2, 5, 6 класів і з літератури для 5, 6, 11 класів. Забезпеченість навчальною літературою, виданою кримськотатарською мовою, досягла 51% і порівняно з 2002 роком збільшилася у 2 рази. Найближчим часом за планами Міністерства освіти та науки України буде видано ще кілька підручників і навчальних посібників для національних шкіл.

Підготовка педагогічних кадрів з кримськотатарської мови і літератури здійснюється у Кримському державному інженерно-педагогічному університеті (навчаються 535 студентів) і Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського (168 студентів).

У системі Міністерства культури Автономної Республіки Крим створені і діють 5 республіканських кримськотатарських установ і колективів культури та мистецтва, зокрема Кримськотатарський музично-драматичний театр, Республіканська кримськотатарська бібліотека ім. І. Гаспринського, Республіканський кримськотатарський музей мистецтв, філармонічний колектив «Хайтарма» та фольклорний ансамбль «Крим».

Крім того, на місцях діють 57 кримськотатарських колективів художньої самодіяльності, 26 з яких мають звання «народний» чи «зразковий».

Створено культурно-етнографічні центри: «Коккоз» (с. Соколине Бахчисарайського району), «Дерекой» (м. Ялта), «Керменчик-Акмечеть» (м. Сімферополь), «Ташхан» (м. Білогірськ), «Сюрень» (с. Танкове Бахчисарайського району), «Яш-даг» (м. Євпаторія).

Відкрито 4 кримськотатарські бібліотеки (РКБ ім. І. Гаспринського, Білогірська міська бібліотека ім. Б. Чобан-Заде, Ісмаїлбейська бібліотека ім. А. Умера (м. Євпаторія), Ближненська бібліотека (м. Феодосія). Створено бібліотеки та бібліотечні пункти в місцях компактного проживання кримських татар.

Регулярно проводяться художні виставки, творчі звіти, фестивалі й огляди національної культури, концерти провідних виконавців. У грудні 2003 року в Києві відбулися чергові Дні кримськотатарської культури, у яких узяли участь кращі професійні та народні колективи і майстри мистецтв із різних регіонів Криму.

Видаються десятки національних ЗМІ, зокрема кримськотатарською мовою. Деякі з них одержують державну підтримку. У складі ДТРК «Крим» діє національна редакція. Регулярно публікуються кращі книги кримськотатарських авторів, у тому числі національна класика.

Кримські татари, які сповідують іслам, мають змогу вільно відправляти релігійні культи. За останні роки віруючим повернуто багато культових споруд, з допомогою спонсорських коштів у різних містах і районах Криму відновлено й побудовано десятки мечетей. Вирішується питання про будівництво Соборної мечеті у Сімферополі.

Починаючи з 1996 року значну підтримку у справі облаштування та етнокультурного розвитку репатріантів надають міжнародні організації і країни-донори. Тільки в рамках Програми розвитку та інтеграції Криму, що її реалізує ООН, здійснено низку проектів соціально-економічного і гуманітарного характеру на суму, яка перевищує 6 млн. доларів США.

Триває процес залучення фахівців з числа кримських татар на державну службу. Нині в республіканських органах виконавчої влади працюють 84 фахівці з раніше депортованих громадян (5,9% від загальної кількості держслужбовців), у тому числі один заступник Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, один міністр, один голова рескомітету, 10 заступників міністрів і голів рескомітетів.

Депутати Верховної Ради автономії виявили високу довіру Ільмі Умерову, обравши його заступником Голови Верховної Ради.

У райдержадміністраціях на посадах голів і заступників голів працюють 14 кримських татар, 4 — на керівних посадах у виконкомах міських рад.

Майже 930 кримських татар обрано депутатами рад різних рівнів, у тому числі 8 осіб — депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Про який этноцид кримських татар може йти мова у світлі вищенаведених фактів? У чому вбачають автори цих заяв і резолюцій підтвердження своїх слів?

Вочевидь, такі заяви почасти можна пояснити відчуттям історичної образи за злочини сталінського режиму, що піддав кримських татар насильницькій депортації. І до цього потрібно ставитися з розумінням. Однак неприпустимо керуватися такими почуттями при відновленні історичної справедливості стосовно кримськотатарського народу. Тим паче коли йдеться про зобов’язання молодої української держави, що не винна в трагедії цього народу, але узяла при цьому весь тягар відповідальності за його облаштування на своїй історичній батьківщині.

Ці питання перебувають під постійним контролем Президента України. За десять років свого президентства Леонід Данилович приділив проблемам кримських татар стільки уваги, що це гідно окремої глави. Можу лише сказати: жодна моя особиста зустріч із Президентом чи зустріч із ним Голови Ради міністрів автономії Сергія Володимировича Куніцина не проходила без його зацікавленого обговорення численних проблем цього народу.

Я вже не кажу про те, що саме Леонід Данилович Кучма 1999 року ініціював створення при Президентові України Ради представників кримськотатарського народу.

Кримськотатарська проблема також постійно у полі зору Кабінету Міністрів України.

Має бути продовжена робота з виділення земельних ділянок, зокрема на Південнобережжі. Це тривала і нелегка робота, що потребує послідовності та взаєморозуміння. І держава готова взяти на себе відповідальність за її проведення. Увесь перебіг подій свідчить, що альтернативи розв’язанню цих проблем саме таким шляхом немає.

Будь-які спроби дестабілізувати обстановку в Криму напередодні 60-річчя трагедії кримськотатарського народу, з чийого боку вони б не виходили, можуть спричинити серйозні наслідки, а їхні ініціатори повинні замислитися над тим, яке майбутнє готують вони Криму і яку відповідальність мають вони перед Україною.

Головним багатством Криму є його національне різноманіття. І кожний етнос, представлений на нашому маленькому півострові, може зберегти власні мову, культуру і звичаї лише за умов єдності цього різноманіття. Пам’ятати про це має кожен, кому дорогий наш спільний кримський дім.