Багато хто ще пам’ятає ті часи, коли маленькі кіоски площею 2x3 метри прикрашали вивіски на кшталт гіпер-, супер- чи просто маркет. Тоді це особливо нікого не дивувало, оскільки стара радянська система ведення торгівлі практично вмерла, а цивілізованих форм більша частина населення й в очі не бачила. Але з часом ці «шпаківні» майже зникли з вулиць наших міст, а на зміну їм приходять сучасні центри торгівлі з розвиненою інфраструктурою, широким асортиментом і доступними цінами.

Щось схоже відбувається нині і з автомобільною галуззю України. На зміну так званому викрутковому складанню в гаражах та інших пристосованих приміщеннях під гучною вивіскою завод приходить сучасне індустріальне виробництво. Для цього винаходити велосипед не довелося, досить було реанімувати усе ще могутню автомобілебудівну галузь. Щоправда, процес цей відбувався не один рік і був ускладнений пошуками різних національних ноу-хау. А повернулися до того, на чому колись зупинилися — до повноцінного автовиробництва.

Що являє собою сучасне автомобілебудівне підприємство, легко зрозуміти на прикладі Запорізького автозаводу, де минулого тижня було закінчено реалізацію масштабної програми реконструкції наявних і створення нових потужностей з дрібновузлового виробництва автомобіля «Опель-Астра» і паралельно запущено великомасштабне виробництво «вазовських» дев’яток. З цією метою було зроблено серйозну модернізацію наявних виробничих потужностей, у тому числі цехів зварювання, фарбування і складання, удосконалення системи логістики, створення необхідних умов для доставки і збереження комплектуючих. Була встановлена нова лінія зі зварювання кузовів «Опель-Астра», продуктивністю до 15 тисяч штук на рік, і лінія з виробництва ВАЗів — до 25 тисяч штук на рік. Тільки в 2003 році для розвитку виробництва на ЗАЗі було інвестовано майже 200 млн. грн.!

Для подальшого цивілізованого розвитку вітчизняної автомобільної галузі служитиме прийнятий 5 лютого 2004 року Верховною Радою Закон «Про розвиток автомобільної промисловості в Україні». Закон розрахований на велике коло підприємств, задіяних у процесі виробництва легкових автомобілів, мотоциклів, автобусів, тролейбусів, вантажівок. В основу закону покладено норму, відповідно до якої преференції може одержати тільки те підприємство, яке націлено на поглиблене виробництво і підтверджує свої наміри розробкою і реєстрацією «Програми розвитку виробничих потужностей і робочих місць».

Відповідно до світової практики, законодавче установлення критерію походження — це одночасно й ефективний метод регулювання виробництва, й умова надання податкових субсидій, що не суперечить міжнародним нормам. Оскільки під час переговорів про вступ до СОТ Україні довелося відмовитися від норм з локалізації і від вимог до мінімального обсягу інвестицій, критерій походження залишається чи не єдиним прийнятним важелем стимулювання виробництва і підставою для надання підприємствам пільг. Якщо під час формування законодавчого поля його проігнорувати, наслідком може стати перетворення України в країну «викруткового» складання, за яким державними преференціями зможе скористатися будь-яка станція техобслуговування, а передумови для розвитку виробництва, поповнення бюджету і нарощування кількості робочих місць в автомобілебудуванні буде цілком знищено.

Отже, законодавче визначення автомобільної продукції вітчизняного походження (50 відсотків української праці і комплектуючих, плюс — зварювання, фарбування і складання) дає можливість відокремити тих, хто її справді виробляє чи серйозно має намір цього домогтися і використовує «викруткове» складання як можливість нагромадити кошти на розвиток, від тих, хто тільки це декларує, прагнучи одержати преференції. А насправді просто втікає від податків, які повинен був би сплатити під час ввозу автомобілів у країну.

Саме голоси останніх лунають дружним хором, їм же вторять масові публікації в ЗМІ. Чим тільки не лякають... І втратами бюджету, хоча відповідно до розрахунків Комітету з фінансів і банківської діяльності тільки у перший рік чинності закону економічний результат становитиме 600 млн. грн., потім додатково до держбюджету надходитиме більш як 1,5 млн. грн. Погрожують закриттям більшості вітчизняних автоскладальних підприємств (хоча незрозуміло, чому вони закриваються, якщо деякі з них працюють зовсім за іншим законодавством — про вільну торгівлю між Росією й Україною). Не забувають і про монополізацію ринку (хоча про яку монополізацію може йти мова, коли чинність закону поширюється на стільки підприємств: ЛАЗ, ЗАЗ, КрАЗ, ЛУаЗ, Київський мотоциклетний, «Південмаш», тисячі підприємств — виробників комплектуючих)!

А причина цього галасу лежить на поверхні: час «викруткового» складання в підворіттях закінчився, в гру вступають серйозні гравці і на порядку денному цивілізовані правила. Безумовно, це не подобається тим, хто програв. Як у свій час не були популярні серед власників кіосків заходи з боротьби зі стихійною торгівлею. Але час усе розставив на свої місця, небо не впало на землю і колишні продавці кіосків не мерзнуть сьогодні в залізних будках, а працюють за касами сучасних «Білл» і «Метро». При цьому працевлаштованими виявилося набагато більше людей. Стосовно до автомобілебудування ця пропорція виглядає як 100 (середня чисельність працюючих на «викрутковому» підприємстві) до 18 000 (стільки нині трудиться на Запорізькому автомобілебудівному заводі, не враховуючи постачальників комплектуючих).

До речі, у січні нинішнього року на ЗАЗі включено суперсучасну систему опалення за допомогою інфрачервоної сітки: тепер його фахівцям ще тепліше, чистіше і приємніше працювати, а вікна в цехах від стелі до підлоги замінено на металопластикові склопакети для того, щоб це тепло не зникало...