Ніхто не сперечається, за все треба платити. У тому числі і за телефонний зв’язок. Однак насмілюся запропонувати вашій увазі мимоволі підслухану розмову в автобусі. Одна дівчина зверталася до другої:
— У мене стільки за міжміські розмови набігло! Не знаю тепер, як розплатитися. А ще і місцеві балачки...
— Не вигадуй, — заспокоїла співбесідницю подруга. — Зайди до мене, я розкидаю твої борги на «лохів». Це не проблема, тим паче що ніхто нічого не доведе...
Мені і самій нещодавно довелося заплатити 37 гривень за чиюсь розмову з Ізраїлем, а сусідка віддала 26 гривень — за чужу бесіду з Угорщиною. Тому почуте мене обурило. Але звертання до АТ «Зв’язок» Кривого Рогу нічого не дало. А всі походи міськими і відомчими інстанціями замість захисту прав споживача перетворилися на суцільний бюрократичний футбол. Ситуацію, схоже, ніхто не контролює.
Упевнена, міський комітет із захисту прав споживачів і представники міської влади платять тільки за свої переговори. Може, тому їх не хвилюють турботи споживачів міста. Але цікаво — скільки ще таких «лохів», розраховуючись за телефонні переговори, платять за себе і «за того хлопця»? А якщо підсумовувати ці дармові гроші... Навіть рахувати перехотілося.
