Справа про «передачу»

Конституційний Суд України розглянув на пленарному засіданні справу про офіційне тлумачення терміна «передача», який вживається у словосполученні «звільнені від оподаткування операції з передачі земельних ділянок, що розташовані під об’єктами нерухомості, або незабудованої землі» підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Заслухавши суддю-доповідача Савенка М. Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України, зокрема, встановив:

Суб’єкт права на конституційне подання — Світязька сільська рада Шацького району Волинської області —звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення терміна «передача», що вживається у підпункті 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону, і роз’яснити, чи охоплює передача земельних ділянок продаж або передачу в оренду зазначених у підпункті земельних ділянок.

У конституційному поданні стверджується, що відповідно до цієї норми звільняються від оподаткування операції з передачі земельних ділянок, які розташовані під об’єктами нерухомості, або незабудованої землі, у разі, коли така передача дозволена Земельним кодексом України (далі — Кодекс).

Необхідність в офіційному тлумаченні терміна «передача» суб’єкт права на конституційне подання обгрунтовує неоднозначним застосуванням органами державної влади положень підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» дію підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону зупинено на 2004 рік (пункт 49 частини першої статті 80).

Вирішуючи порушене в конституційному поданні питання, Конституційний Суд України виходить із того, що відповідно до статей 78, 80 Кодексу земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, а суб’єктами права власності на землю відповідно є: громадяни та юридичні особи; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади. Кодекс встановлює підстави та порядок набуття права на землю у власність або в користування.

Закон визначає платників податку на додану вартість, об’єкти оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій тощо. До об’єктів оподаткування законом віднесено, зокрема, операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця (стаття 3). За змістом Закону до об’єктів оподаткування віднесено також операції, пов’язані із земельними ділянками.

Поняттям «продаж товарів» охоплюються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безплатного надання товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (пункт 1.4 статті 1 Закону).

Конституційний Суд України вважає, що порушене в конституційному поданні питання про офіційне тлумачення терміна «передача» має розглядатися у словосполученні «звільнені від оподаткування операції з передачі земельних ділянок, які розташовані під об’єктами нерухомості, або незабудованої землі» у контексті статті 5 Закону, яка містить перелік операцій, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Підпункт 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону звільняє від оподаткування операції з передачі земельних ділянок, які розташовані під об’єктами нерухомості, або незабудованої землі у випадках, передбачених Кодексом.

Слово «передача» у загальному розумінні означає: віддавати, вручати щось кому-небудь у чиєсь відання, володіння; передавати у власність тощо.

У Кодексі термін «передача» вживається в багатьох нормах і пов’язується з набуттям (виникненням) права на землю. Зокрема, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (стаття 116), в постійне користування (статті 122, 123), в оренду (стаття 124), шляхом продажу земельних ділянок державної та комунальної власності (стаття 127), а також на підставі інших цивільно-правових угод — міни, дарування, успадкування тощо (стаття 131). Отже, вживаний у Кодексі термін «передача» охоплює всі види набуття права на землю і у власність на підставі відповідних рішень власника землі, цивільно-правових угод, договорів купівлі-продажу, в тому числі на конкурентних засадах, міни, безплатної приватизації земельних ділянок та земельних паїв, і надання у користування (постійне або тимчасове), за договорами оренди тощо.

Виходячи з того, що в підпункті 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону немає застережень щодо конкретних операцій з передачі земельних ділянок і міститься відсилання до Кодексу, терміном «передача», який вживається у Законі, охоплюється набуття (виникнення) права власності, права користування земельними ділянками у випадках, передбачених Кодексом, зокрема на підставі рішення власника, договору купівлі-продажу, міни, інших цивільно-правових угод.

Разом з тим терміном «передача», який вживається у словосполученні «звільнені від оподаткування операції з передачі земельних ділянок, які розташовані під об’єктами нерухомості, або незабудованої землі» підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону, не охоплюється передача землі в оренду, оскільки Закон не відніс оренду землі до кола об’єктів оподаткування податком на додану вартість (підпункт 3.2.2 пункту 3.2 статті 3), безплатна приватизація присадибних земельних ділянок та земельних паїв, а також надання послуг (робіт), операції з яких звільнені від податку на додану вартість окремим підпунктом 5.1.19 пункту 5.1 статті 5 Закону.

За змістом підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 закону не звільняється від податку на додану вартість надання послуг (робіт), одержання яких згідно із законодавством є обов’язковим для набуття права на відповідні земельні ділянки.

Таким чином, термін «передача», який вживається у словосполученні «звільнені від оподаткування операції з передачі земельних ділянок, які розташовані під об’єктами нерухомості, або незабудованої землі» підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», необхідно розуміти як набуття (перехід) права на вказані земельні ділянки (права власності, права користування) на підставі відповідних юридичних актів, у тому числі за договорами купівлі-продажу, коли така передача дозволена Кодексом.

Враховуючи викладене, Конституційний Суд України вирішив:

1. В аспекті конституційного подання термін «передача», який вживається у словосполученні «звільнені від оподаткування операції з передачі земельних ділянок, які розташовані під об’єктами нерухомості, або незабудованої землі» підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», означає набуття (перехід) права на вказані земельні ділянки (права власності, права користування) на підставі відповідних юридичних актів, у тому числі за договорами купівлі-продажу, коли така передача дозволена Земельним кодексом України.

2. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.