Я розумію, що мій лист — лише крик душі одного з мільйона ошуканих пенсіонерів. Але як ветеран праці з 43-річним стажем результати пенсійної реформи я відчула на собі повною мірою. І мовчати вже несила. Наберіться терпіння і дочитайте листа до кінця.
Не учасник війни
За свої 74 роки я пережила багато чого: голод 1932—33-го, війну (мені було лише 11, коли вона почалася), окупацію, потім післявоєнний період, коли ми — роздягнені і голодні — працювали в колгоспах, розбирали завали. Багато років поспіль ми, діти війни, відновлювали школи, збирали врожай... Згідно із законом, усі громадяни, що народилися до 1932 року включно, — учасники війни. Але чиновники соцзабезу зажадали такі довідки, котрі вже неможливо дістати, або свідків, з яких мало хто дожив до моменту виходу цього закону. І в результаті я, 1930 року народження, залишилася взагалі без пільг!
Не держслужбовець
У 1985 році я оформила пенсію, працювала в Міністерстві чорної металургії з 1962 по 1986 рік. На той момент моя пенсія становила 126,53 крб. У 1992 році, коли почали оформляти пенсії як держслужбовцям, я звернулася до соцзабезу, щоб переоформили пенсію. Але мені відмовили, пояснивши, що оформляють такі пенсії тільки тим, хто іде на заслужений відпочинок у 1991—92 роках. Отже, після 24 років роботи в держустанові (інженер у Раднаргоспі, провідний інженер у Міністерстві чорної металургії УРСР) мені відмовили в оформленні пенсії як держслужбовцю.
Було — і немає
Проте раніше на пенсію в 126 карбованців я жила дуже добре: нормально харчувалася, одягалася, їздила на відпочинок, а холодильник і телевізор могла купити на виплат. Ціни були стабільні, заробітні плати і пенсії виплачували регулярно, і людина могла планувати свої доходи і витрати... За нинішньої пенсії я боюся занедужати: всі аналізи платні, ліки дорогі. Бідність, хвороби, злидні, безвихідь і жодної надії. По радіо і телебаченню тільки і чуєш: ціни зросли, але життя поліпшилося. Усе це брехня! Відвернулися всі від пенсіонерів: хоч куди звернешся — скрізь відмахуються від нас, як від настирливих мух.
Що зробили з нашими заощадженнями? Усе життя збирала собі на старість, а в результаті в 2002 році одержала подачку — 50 гривень. Більше, схоже, нічого не світить: у бюджеті, як завжди, немає грошей!
І от тепер, після гучних слів уряду про справедливий перерахунок пенсій, мені додали аж 10 грн. 72 коп! Що це: чергове знущання над людьми? Кому доручили таку важливу справу, як перерахунок пенсій?
Таке життя настало...
Людей довели до цілковитого відчаю. У кого ще є можливість, їдуть за кордон на заробітки, кидають дітей, були навіть випадки самогубств. А скільки бездомних на вулицях! Пенсіонери ходять із простягненою рукою чи порпаються в сміттєвих баках.
Чому за великого врожаю зерна 2002 року ціни на хліб зросли? У нас тільки і вміють, що підвищувати ціни! А чому б, наприклад, не знизити їх на соняшникову олію чи цукор за гарного врожаю соняшнику і цукрового буряку? На жаль, забули, що ціни можна знижувати.
Діти
Навіть на своїх дітей не можна розраховувати, адже їм не легше живеться. Син з невісткою працюють на заводі. Колись це був завод всесоюзного значення, а тепер все занапастили, розкрали, заробітну плату роками не платять. Працівники намагалися подавати до суду — безрезультатно! Невістка звільнилася, але те, що заробила, так і не одержала. І от вона, із двома вищими освітами, вже рік стоїть на вулиці реалізатором за сім—десять гривень на день, адже їй уже п’ятдесят, і нікуди на роботу вона влаштуватися не може. Син змушений підробляти: вночі розвантажує вагони.
Соромно!
Ми втомилися від невиконаних обіцянок, від законів, які не працюють. Звичайно, ці закони гарні лише для окремої категорії людей. Для них і гроші знаходять у бюджеті, і пільги! Соромно слухати, як депутати прагнуть зменшити мінімальну зарплату на 30 грн., і відразу ж подають на збільшення своєї зарплати! Може, треба вдаватися до рішучіших заходів? Наприклад, дати нашим міністрам і депутатам заробітну плату в 160 гривень і нехай поживуть рік чи два. Та ні, це жорстоко, нехай протримаються хоча б місяць...
Мені соромно за нашу країну! За що ми боролися? За таку старість і приниження, за копійчані подачки від уряду?
Дніпропетровськ.
