Два візити, чотири документи і особистий чинник

За даними Держмитслужби України, загальний товарообіг з Алжиром — 355 млн. доларів. Це на 60,8 відсотка більше, ніж 2002 року. І на 57 млн. доларів більше, ніж з Єгиптом, на 63 млн. доларів — ніж із Сирією. За експортними показниками торік Алжир посів 14-те місце в загальному рейтингу торговельних партнерів України.

Цей ривок ще більш вражає, якщо зважити, що 10 літ тому стартувати довелося з 1,6 млн. доларів, а 1999-го товарообіг був майже удвічі (186 млн. доларів) менший. Очевидно, Київ такого розвитку подій не прогнозував, а в МЗС лідерство Алжиру, схоже, і не помітили.

Українське посольство відкрилося в Алжирі в листопаді 99-го. Незадовго до того країну відвідав Б. Тарасюк, а

2002-го — А. Зленко. Оці два пункти — весь перелік «високих» візитів за останні 4,5 року. А в нашій договірно-правовій базі аж чотири документи! Ще дев’ять, повідомили в посольстві, можуть бути підписані за першої можливої нагоди.

Та економічна співпраця між нами розвивалася високими темпами, хоча Київ чомусь не дуже це помічав. Торговельно-економічну місію тут відкрито лиш наприкінці минулого року, коли товарообіг досяг таких обсягів, що не відкрити її було вже неможливо.

У співпраці з будь-якою країною важливі: внутріполітична ситуація, стартові умови для роботи і людський чинник.

Отож, Алжир! Він кілька літ тому вийшов з громадянської війни, що, за різними даними, погубила від 100 до 200 тисяч алжирців. Тут ще діє надзвичайний стан і часом нагадують про себе терористичні угруповання. З теленовин Алжир постає як країна посух, повеней і землетрусів.

Водночас Алжир може говорити про зростання економічних показників і певні успіхи демократичних перетворень, що визнав і ЄС, підписавши з ним 2002 року угоду про асоційоване членство (про що ми лиш мріємо). Цього року Алжир планує приєднання до СОТ. Добробут Алжиру прямо залежить від видобутку нафти і газу (97 відсотків валютних надходжень від експорту і 60 відсотків находжень до держбюджету). На кінець минулого року валютні резерви становили 32 млрд. доларів. Економічні реформи, адаптація законодавчої бази до міжнародних норм приваблюють у країну інвесторів, а ті використовують її і як плацдарм для проникнення на ринки Африки. Нині головний інвестор алжирської економіки — США, що випередили навіть традиційного партнера, Францію. А ще Єгипет, Іспанія, Італія, Німеччина. Торік Алжир став третім реципієнтом прямих іноземних інвестицій на континенті (після Анголи та Нігерії) та першим серед країн Північної Африки. При цьому він — другий отримувач американських інвестицій в арабському світі. Останнім часом Алжир помітно активізував відносини з НАТО.

Щодо стартових умов, то посольство  в Україні було відкрито ще 1992 року. Наше посольство в Алжирі — лиш через сім літ. Причини об’єктивні: громадянська війна...

Посольство спершу мало обмежену кількість співробітників, встановлену для всіх країн «другої категорії», незалежно від їх потенційних можливостей. І хоча вже в перші роки роботи стало зрозуміло, що тут торговельно-економічні відносини мають не лише перспективне «завтра», а й реальне «сьогодні», штат так і не змінили: додану на прохання посла одну штатну одиницю — співробітника з економічних питань майже одразу скоротили. Саме тоді як Алжир упевнено виходив у регіональні лідери між наших торговельних партнерів.

Очолити перше наше посольство доручили Михайлові Дашкевичу, кар’єрному дипломату з неабияким стажем і послужним списком. Він взагалі — першовідкривач! На його рахунку вже два посольства, започаткованих з нуля: в Японії й в Алжирі. За здобутки у розвитку україно-японських відносин М. Дашкевич 1997 року отримав орден «За заслуги» ІІІ ступеня. Проте за створення посольства в Алжирі і за успіхи у справі економізації зовнішньополітичної діяльності, до чого завжди закликав наш Президент, пана Дашкевича нещодавно вирішили відзначити відрядженням на «заслужений» відпочинок.

Але зараз не про це.

Японський досвід посла згодився й в Алжирі: там регулярно отримували інформацію про наші експортні можливості, які найліпше розкриваються, коли в країні проводяться ярмарки. Істотне збільшення товарообігу не в останню чергу (якщо не в першу) пов’язане з проведенням в Алжирі у грудні 2002-го першої промислової української виставки. До речі, з нашого боку велику оргроботу провела Виставкова федерація України, навіть без допомоги й підтримки від причетних українських міністерств і відомств.

Посольство вважає: для нарощування темпів співробітництва і встановлення тісніших партнерських стосунків з колегами українським підприємствам вкрай необхідно брати участь у щорічному міжнародному алжирському ярмарку (він тут проходить у червні). Цього року відбудеться 37-й. Є нагода повторити успіх! Проте, повідомляє посольство, ажіотажу серед наших підприємств і компаній не видно. Чи то про успіх нашої виставки не чули, чи ринки не потрібні? Чи керівники наших компаній гадають, що товар можна просувати на зарубіжні ринки, сидячи в розкішних кабінетах і перекладаючи це завдання на посольства?

2—8 липня в Києві вперше відбудеться виставка алжирських промислових товарів. Відомо, що в цій акції хотіли узяти участь і керівники деяких алжирських міністерств. Та наші високі чиновники такі заклопотані, що можуть забути надіслати запрошення, що вже не раз траплялося....

Що буде далі — передбачити важко. А щодо Михайла Дашкевича, то з другої половини лютого він стане пенсіонером. Знаючи цю людину з сильним характером, патріота, істинного професіонала, закоханого в дипломатію, якій він віддав понад 30 літ, важко його уявити з вудкою біля річки!

Так само свого часу відправили на пенсію потужних послів, яким вдалося вирішувати проблеми двосторонніх відносин: Юрія Кочубея, Юрія Щербака, Анатолія Шостака, Ростислава Білодіда, Василя Дурдинця, Петра Сардарчука. Мабуть, в МЗС вважають, що треба давати дорогу молодим. Правильно, але варто зважати й на «юність» української дипломатії, та й на те, що в усім світі перевагу в дипломатичній роботі віддають досвіду.