Офіційні результати промислового виробництва у січні аналітики порівнюють з початком шахової партії білими фігурами. Тож маємо більш ніж вдалий початок: порівняно з відповідним періодом минулого року виробництво зросло на 16,1 відсотка.
Однак проти грудня минулого року скорочення обсягів виробництва становить 12,5 відсотка. Зваживши на проблеми, які довелося розв’язувати минулого місяця (впорядкування податкового законодавства на ринках товарів кінцевого споживання, особливо — на продовольчому ринку), а також на традиційну сезонну інертність промисловості у цей період, це видається другорядним. Головне полягає в тому, що вона показала результат на чотири відсотки кращий, ніж у січні минулого року.
У січні цього року виробництво у харчовій промисловості зросло на 9,6 відсотка, тоді як минулого року — на 16,2 відсотка. Але на це були серйозні причини, пов’язані передусім зі зволіканням рішення про відшкодування експортерам ПДВ, яке депутати прийняли з деяким запізненням через відомі причини.
Зате легка промисловість піднесла сюрприз, підвищивши обсяги виробництва майже у 10 разів. Утримано і навіть дещо зросли минулорічні темпи і в інших галузях, які працюють на кінцевого споживача (паперова промисловість — 19,1 відсотка проти 17,6, деревообробна — 23,9 проти 21,0 тощо). Така січнева динаміка на макрорівні є достатньою і здебільшого не потребує додаткових грошових ін’єкцій.
На продовольчому ринку, скажімо, важливо узгоджувати розміри грошової пропозиції з цілком ймовірним пожвавленням споживчого попиту з другої половини лютого, спричиненим очікуванням підвищених зарплат і пенсій.
Металурги розпочали дещо гірше, ніж торік (16,4 проти 22,4 відсотка), що зумовлено скороченням темпів виробництва феросплавів (за попередніми розрахунками, на 17 тисяч тонн проти минулого січня), подорожчанням цін на енергоносії для окремих підприємств. Проте, хоча динаміка виробництва металу поступається минулорічному показнику, вона перевищує середньопромисловий темп виробництва продукції. Це означає, що курсова політика підтримувала високу динаміку експортних галузей, а незначне зміцнення гривні було цілком слушним.
Машинобудівна галузь забезпечила приріст, який у січні ми не мали вже десятки років: 39,8 відсотка! Тобто удвічі більший за середньопромисловий показник і у вісім разів — за січневий темп минулого року. Отже, тенденція до виробництва продукції з високою питомою вагою доданої вартості триває — і це не може не радувати. Тим часом січневі темпи зростання продукції машинобудівної галузі підтверджують тезу про потребу зваженої курсової підтримки (через ревальвацію гривні) інвестиційного імпорту.
Які ще висновки можна зробити, аналізуючи січневий результат промислового виробництва?
По-перше, перенесення святкових і вихідних днів цілком себе виправдало: темп зростання промислового виробництва зріс у січні нинішнього проти січня минулого року в 1,3 разу. Оскільки зайнятість істотно не зазнала змін, відповідно зросла і продуктивність праці.
По-друге, досягнуто стовідсоткового виконання по доходах і видатках загального фонду державного бюджету.
По-третє, загроза індустріального перегріву зберігається. Інфляція може бути вищою з огляду на утримання такої високотемпературної кон’юнктури у промисловості. Зростання оптових цін утричі вищим темпом, ніж було у січні минулого року, підтверджує цей висновок. Протидія інфляції — найголовніший пріоритет уряду і Нацбанку.
По-четверте, динаміка промислового виробництва не потребує значного посилення кредитної активності. Є підстави для продовження політики певного «охолодження» і посилення уваги до капіталізації та нагляду за кредитними портфелями комерційних банків.
По-п’яте, з огляду на темпи промислового виробництва, зростання ВВП у січні може перевищити 8 відсотків. Отже, мій власний прогноз може бути поліпшений до 9 відсотків за рік. Міністерство економіки та з питань євроінтеграції прогнозувало шестивідсоткове зростання промислового виробництва у річному вимірі. Тож цей прогноз знову занижено у 2—2,5 разу.
По-шосте, найболючіший сюрприз січня — скорочення на 6,8 відсотка (проти зростання у січні минулого року на 3,9 відсотка) електроенергії, газу та води. Пояснити такі різкі зміни ресурсозбереженням важко. Найпевніше, в роботі галузі є проблеми, що потребують окремого аналізу.
Валерій ЛИТВИЦЬКИЙ, радник Голови НБУ з питань макроекономіки.
