Вкладник — довга панчоха

Ніяк не загояться спогади про знецінені заощадження в колишньому Ощадбанку і розвіяні на вітер капітали АПБ «Україна». За різними оцінками, на руках населення перебуває 5—10 мільярдів доларів. Однак наша «ментальна» звичка тримати гроші в ощадкасі, слава Богу, превалює над забобонами. Навіть 1995 року, коли реальна процентна ставка впродовж десяти місяців була від’ємною, вклади населення зросли в 2,87 разу! А це значить, що гроші громадян кредитували економіку держави.

Я не збираюся лічити чужі гроші, проте й без того очевидно, що за останні три роки вклади населення зросли щонайменше в п’ять разів. Це добре вже тому, що західні банки розвиваються здебільшого завдяки вкладам населення своїх країн. Мені зауважать: ще б пак, швейцарські банки — не українські, і наша гривня поки що може лише позаздрити забезпеченню швейцарського франка. Авжеж, у них — культура і традиції, у нас поки що — стереотипи і навички. Але це не звільняє українські банки від обов’язку працювати за загальновизнаними європейськими стандартами, згадайте хоча б вимоги FATF, які ми бездоганно виконали.

Зрештою, нічого не вдієш: банківська система — дзеркало економіки, хоча розвивається значно швидше за неї. Три роки тому, за результатами комплексних інспекційних перевірок 152 комерційних банків (якості активів, ліквідності, менеджменту, надходжень), Нацбанк дійшов висновку: добра половина з них через недоліки і проблеми не здатна протистояти економічним спадам, а, отже, стоїть перед загрозою втратити платоспроможність. Тим часом того самого року, за статистикою НБУ, вклади населення до запитання зросли проти попереднього року на 170, а строкові депозити — на 204 відсотки! Невже гроші вкладників трималися на волосинці?! Ні. Бо економіка перебувала на піднесенні. Бо гривня була міцна. Бо, попри те, що комерційні банки мали певні проблеми з ліквідністю, НБУ за допомогою фінансових інструментів жорстко контролював монетарні показники.

Тепер подивимося, що відтоді змінилося. Економіка знову на піднесенні, про якість якого, втім, з огляду на зростання інфляції, можна сперечатися. Кількість ліцензованих Центробанком комерційних банків, які мають право залучати кошти населення, торік практично не змінилася. Балансовий капітал збільшився за рік на 30,7 відсотка (до 13051,4 млн. грн.), фактично —на суму зобов’язань перед вкладниками (на 13020,3 млн. грн.). Фінансовий результат банківської системи дуже скромний: за попередніми підрахунками, банки отримали 968,3 мільйона гривень прибутку (за рахунок чого розвиватися?! — Авт.). Але вклади фізичних осіб зросли на 68,2 відсотка! У структурі банківських зобов’язань перед вкладниками переважно строкові депозити, а не рахунки до запитання, до того ж вони зосереджені здебільшого в першій п’ятірці системних банків. Однак Нацбанк вдався до ще рішучіших заходів, попередивши: якщо залучені кошти від населення перевищать 50 відсотків пасивів балансу комбанку, він одержить статус спеціалізованого. А це означало «присісти» на дуже жорсткі нормативи, чого комбанки прагнуть уникнути. За рекомендаціями Фонду з гарантування вкладів населення, торік прийняли рішення про ліквідацію чотирьох, а вже тепер це стосується 20 банків. (Власне, зростання кількості збиткових підприємств і зменшення числа прибуткових зафіксовано торік і в економіці). Вклади від громадян зростають, мов на дріжджах, а Голова Нацбанку Сергій Тігіпко вбачає одне з головних завдань на 2004 рік у зміцненні банківської системи та підвищенні її стійкості до криз. Отже, на порядку денному, як і 2001 року, гостро стоїть потреба подальшої капіталізації банків, зниження ризикованості їхніх операцій, формування достатніх резервів під ризики, поліпшення якості активів та пасивів та їх збалансованого зростання.

Голова Асоціації комерційних банків України Олександр Сугоняко запевняє, що майже 90 відсотків вкладів населення — це кошти до двох тисяч гривень, лише відсоток з десятими — мільйонні рахунки. За 11 місяців минулого року населення відклало на виріст 9,2 мільярда гривень. Персоніфікуємо, фігурально кажучи, наше населення. Соціологи стверджують, що 60 відсотків українців мають доходи, яких достатньо лише для харчування. А з огляду на розмір прожиткового мінімуму в 342 гривні і мінімальної заробітної плати в 205, я не бачу підстав їм не вірити. Отже, 90 відсотків вкладів до двох тисяч і мізерний відсоток мільйонерів презентують вже 40 відсотків працездатного населення, реальний доход якого (скоригований на індекс споживчих цін торік у 8,2 відсотка) зріс лише на 4,9 відсотка. А який відсоток громадян потребує «гарячих» грошей, вкладаючи їх у торгівлю або в нерухомість, віддаючи перевагу так званим неорганізованим (панчішним) заощадженням, тощо? Інакше кажучи, вкладника сьогодні презентує щонайбільше 20 відсотків громадян — ніхто точно не скаже, бо загальна кількість змінюється щодня. Цікаво інше. Чи зросла б кількість вкладників, якби Фонд гарантування вкладів істотно збільшив суму компенсацій втрачених грошей з двох, скажімо, до п’яти тисяч гривень? На це запитання в одному з комерційних банків мені відповіли: «Звичайно. Але за рахунок яких коштів піднімати гарантії?»

Я не банкір і не вкладник, але мені здається, що можна було б підвищити гарантійну межу за рахунок коштів, зароблених на кредитах тому-таки населенню. Тим паче що кредитний портфель банків продовжує зростати більш високими темпами, ніж активи, а частка споживчого кредиту фізичним особам вже становить 12,1 відсотка. Торік банки кредитували купівлю пральних машин, авто, квартир і багато чого іншого. За даними НБУ, кредитування населення за 11 місяців сягнуло 8,1 мільярда гривень, тобто зросло в 2,4 разу проти попереднього року. І це за того, що кредитна ставка (17,8 річних у листопаді) кусалася.