Глянувши на підтягнуту, кремезну статуру Володимира Янчия, подумаєш спочатку, що перед тобою першокласний спортсмен. Та коли почуєш на концерті його голос — сильний, неповторного тембру і краси, — інакше як зіркою естради не назвеш. Насправді молодий чоловік з м’язами братів Кличків і вокальними даними Василя Зінкевича — сільський голова великого придніпровського села. В юності Володимир закінчив академію МВС. Працював у кримінальному розшуку. Досяг звання майора, став майстром спорту з дзюдо та рукопашного бою. А талант Янчия як співака оцінено найвищими нагородами на всеукраїнських фестивалях сучасної української пісні. Недарма кажуть: якщо людина талановита, то талановита вона у всьому...
Як майор головою став
Особливо яскраво розкрилися його організаторські здібності, коли 44-річного майора міліції обрали односельці головою села.
— Ця робота, з сільською громадою, була мені добре знайома, — розповідав про останнє своє «захоплення» Володимир Янчий. — Адже я п’ять років працював старшим дільничним у своїй рідній Чапаєвці. Люди мене знали, а я — їх. Тож і почали гуртом наводити порядок.
Спочатку створили кооператив із проведення газу до осель. Понад 600 осіб записалися до нього. Потім заходилися впорядковувати сільський ринок, дороги, пляжну територію над Дніпром. Провели тепло й у приміщення сільської ради, яке більш як десять років не опалювалося.
— У Чапаєвці проживають майже чотири тисячі людей, — вів далі Володимир Васильович. — А дач навкруги у сосновому лісі — понад сім тисяч. Уявіть, скільки клопоту маємо від такого сусідства!
Найбільший головний біль — засмічування околиць села і лісу недобросовісними дачниками. Довелося створювати комунальну службу не лише для обслуговування Чапаєвки, а й для городян, котрі влітку «кочують» довкруж.
З приходом до керівництва села майора міліції зменшилася кількість місцевих «геройств». Адже Янчий і посеред ночі, не чекаючи колишніх колег-правоохоронців, виїде на виклик, сам проведе розслідування крадіжок, втихомирить забіяк... Хоча, звичайно, краще було б витрачати свої сили та енергію на корисніші справи. До прикладу, на будівництво оранжереї, з якою сільський голова пов’язує збільшення кількості робочих місць. Чапаєвка —приміське село, і де як не тут вирощувати квіти, а не завозити «різні аспарагуси» з-за кордону... Володимир Васильович побував «у Європах». Щоправда, не як представник органу місцевого самоврядування, а як артист. Та все ж чимало цікавого для себе і свого села почерпнув.
«Таких пісень ми ще не чули»
Коли Володимир Янчий виступив зі своїми концертами в Австрії, розчулені слухачі, а були серед них і колеги, голови невеликих містечок, запропонували співакові «підвезти» його автомобілем додому, в Україну.
— І привезли, — розповідав сільський голова. — З Відня аж під самий поріг хати. Ще й дуже дякували за чудові пісні, котрих «ніколи не чули». До речі, телебачення Австрії записало мої концерти і «крутило» їх не один місяць...
З українською піснею і гітарою Володимир дружить з юнацьких років. Після закінчення школи вагався, який шлях обрати — на сцену чи в лави захисників правопорядку. Доля розпорядилася по-своєму: упродовж 25 років він ніс міліцейську службу і ніколи не розлучався з пісенною творчістю.
Якось світлої пам’яті Анатолій Солов’яненко, почувши на концерті у Палаці культури «Україна» голос Володимира, підійшов до нього і мовив: «У вас великий талант, Володю. Вам вчитися потрібно у консерваторії...» А російська співачка Надія Бабкіна, заспівавши на одному з «капусників» разом з Янчиєм «Ой мороз, мороз», високо оцінила його вокальні дані і запропонувала переїхати працювати до Москви, в її ансамбль. На що Володимир відповів жартом: «Я гарно виводжу? Та у нас в Україні всі так співають!..»
Удома в сільського голови свій «ансамбль». Чудові голоси мають дружина Ніна, донька Яна та син Ярослав. Щоправда, останнім часом їхній домашній пісенний гурт у повному складі збирається лише на свята, коли приїжджає додому Ярослав, який нині служить у київському «Беркуті».
...На звітному концерті обласного фестивалю народного мистецтва сільський голова з Чапаєвки співав свою власну пісню «Журавлі». Теплий, проникливий голос Володимира, задушевні поетичні слова про рідний батьківський край і чужину схвилювали глядацьку залу, і Янчия довго не відпускали зі сцени. Автор цих рядків одразу після виступу намагалася знайти за лаштунками палацу культури співака-композитора, щоб вручити йому приз від «Голосу України». Однак Володимир Янчий, сказали організатори концерту, вже сів за кермо автомобіля і помчав у свою Чапаєвку.
Адже на нього чекали невідкладні справи сільського голови...
Черкаська область.
