Так художник Володимир Гарбуз оцінив свій творчий шлях під час відкриття персональної ретроспективної виставки «Книга: літопис історії і сучасності». Днями її відкрито в Національному музеї літератури України. У її рамках представлено лише одну грань творчості митця — книжкову ілюстрацію. Проте у присутніх не було сумнівів: Володимир Гарбуз — достойний номінант на цьогорічну Національну премію імені Тараса Шевченка. Мистецтвознавець Володимир Підгора зауважив: «Я досліджував творчість багатьох художників, котрі ілюстрували твори Шевченка, і серед них один з найкращих — Гарбуз. А «Давидові псалми» краще за нього, вважаю, не ілюстрував ніхто».
Шевченкіана Володимира Гарбуза — не данина кон’юнктурі. Його серію ілюстрацій до «Кобзаря» ще у 1985 році жваво обговорювали у мистецьких колах з огляду на сміливе та своєрідне авторське бачення творів поета. А за останні двадцять літ художник створив одну з найцікавіших образотворчих шевченкіан, зокрема, цикли ілюстрацій «Шевченко і вічність» (1987), «Стежками до світил» (1988), цикл офортів до поеми «Марія». Останній його цикл офортів до Шевченкових «Давидових псалмів» (2001) засвідчив новітнє і глибинне розкриття графічними засобами Шевченкових інтерпретацій біблійних текстів. Сьогодні це унікальне видання уже стало раритетом. До слова, торік у Національному музеї Тараса Шевченка відбулася виставка портретів роботи художника. Виручені від їх продажу кошти підуть на видання вічної книги українського народу — «Кобзаря», ілюстрації до якого створив Володимир Гарбуз.
Однак художник не обмежується Шевченкіаною. Його завжди приваблювала проблематика формування світогляду людини, витоки національного характеру, що позначилося на ілюстраціях до низки інших видань, серед яких «Виклади давньослов’янських легенд, або Міфологія» Я. Головацького, «Народні повір’я» М. Дмитренка, «Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях» Г. Булашова, ілюстрації до поезій Павла Тичини...
Та попри різноманіття тематики і техніки живописних та графічних робіт Володимира Гарбуза, цілком можна погодитися з оцінкою митцем власної творчості: він усе життя пише одну картину — картину буття українського народу.
