Вирішували медики на консиліумах, розглядаючи на рентгенівських знімках зламану руку пацієнтки
Ірина сіла в потяг Сімферополь—Київ. Цей шлях видався їй дуже довгим і болючим. У прямому значенні слова. Залазячи на другу полицю, дівчина стала ногою на столик. Той раптом склався, і пасажирка впала. До «отямилася — гіпс» було далеко. Рука нестерпно боліла, в аптечці провідника із знеболюючих була тільки нош-па.
Через три години після падіння на одній з великих станцій, де зупинявся потяг, зайшла бригада «швидкої допомоги», що її викликав по екстреному зв’язку начальник потяга. Потерпілій наклали шину і зробили укол.
У Києві Ірину одразу повезли в черговий травмпункт лікарні №7 Солом’янського району. Черговий лікар «склав» пацієнтці руку. (Згодом він, по суті, став лікарем Ірини).
— Він грамотно і кваліфіковано надав мені першу допомогу. Звали лікаря Ігор Сергійович, — згадує моя співрозмовниця. — На жаль, не пам’ятаю його прізвища. У записній книжці він дотепер шанобливо значиться як «доктор Ігор». Молодий і талановитий хлопець, практикуючий хірург-ортопед, на моє щастя саме в цей нещасливий день він чергував.
Дівчину поклали в цю саму лікарню з діагнозом «перелом правої плечової кістки косий гвинтоподібний». Консиліум місцевих ескулапів вирішив «поставити уламки». Наклали гіпс. У свята (це трапилося в травні) хвору регулярно навідував доктор Ігор із травмпункту. Через три тижні саме він запропонував Ірині зробити контрольний знімок руки. Прийшов з перекошеним обличчям, тримаючи в руках рентген: кістки розійшлися. Сталося це, мабуть, через те, що гіпс накладали на пухлину.
Іра консультувалася у відомчих лікарнях і приватних клініках. Чоловік жартував, що вона не була хіба що у ветеринара... Усі дружно радили робити операцію. У такому разі потрібно було двічі братися за скальпель: поставити пластину на шурупах, а потім зняти її. У місці ушкодження проходить променевий нерв, що відповідає за всю руку, і як він поводитиметься під час операції й у процесі носіння пластини — невідомо. У разі поганого поводження нерва кінцівка могла відмовити...
І лише лікар Володимир Лєсков з Інституту ортопедії і травматології та Ігор наполягали на консервативному методі лікування без скальпеля. Пацієнтка послухала їх і повірила...
— Ігор надав мені неоціненну допомогу вдруге, коли уламки в гіпсі розійшлися. Лікар наді мною «почарував», перевісив руку в інше положення і... обійшлося без операції. Другий мій рятівник — лікар Володимир Лєсков із клініки хірургії кисті Інституту ортопедії і травматології. Цього фахівця порекомендував Костя Могильник з команди екстремалів «Еквітес». Під час виконання одного з трюків Костя зламав лікоть, він роздрібнився на безліч осколків. Хлопець переніс не одну операцію. Лікоть зрісся, а потім з’ясувалося, що кісткові мозолі більші, ніж потрібно, і тому рука не розгинається. Знову рукою Кості переймалися хірурги і зрізали надлишки тканин. Потім він довго розробляв кінцівку. І весь реабілітаційний період екстремала теж вів Лєсков, після чого, як відомо, пацієнт у складі «Еквітеса» вирушив підкоряти Африку.
Для Ірини гіпсові місяці і час відновлення позаду. Рука функціонує нормально і навіть на погоду не болить. Але тепер дівчина їздить лише на нижній полиці.
