Територією Вінниччини проходить понад 200 кілометрів державного кордону з Молдовою. Більша його ділянка пролягла по середині Дністра, решта — на суші. У Могилів-Подільському діють два міжнародні митні пункти пропуску: залізничний і автомобільний.
Автомобільний міст через Дністер час від часу стає місцем вавилонського стовпотворіння. Будь-які зміни у законодавстві стосовно переміщення харчових продуктів, особливо овочів і фруктів, одразу супроводжуються пожвавленням на кордоні. Річ у тім, що для місцевих мешканців діє спрощений режим пропуску: щоб потрапити в сусідню державу, достатньо лише пред’явити паспорт. Так само і у молдован. За таких умов дуже вигідно займатися торгівлею. Саме це й робить значна частина тих, хто мешкає у прикордонних населених пунктах і на лівому, і на правому березі Дністра.
Особливо жваво її ведуть, починаючи з ранньої весни. Зелена цибуля, капуста, огірки, помідори — все це у сусідів з’являється раніше, ніж у нас. Тому й поспішають продати вирощене українцям. Найпростіша схема переправляння товару така: на молдовському березі зупиняється автомобіль — рефрижератор з товаром, який уже чекають на українському березі. До роботи беруться «човники», які працюють у поті чола: щоразу перевозять таку кількість, яку дозволено, як кажуть, в одні руки. Норми невеликі, тому й стараються перевізники. Якщо є попит, чому б не повторити процедуру вдруге, третє, вдесяте... Бити ноги не шкода, бо є заради чого. Протягом дня (або ночі) можна заробити навіть сто гривень. Здавалося б, встановлені норми не порушено, тобто чинного законодавства дотримано. Хоча насправді несплата митних зборів очевидна.
Ідеться не лише про овочі, фрукти, ягоди. Тільки-но в одній з країн хитнеться ціновий маятник, ситуація повторюється. Так було, зокрема, з цукром, борошном, деякими іншими видами продуктів. Всі поспішають, нервують. У такій катавасії, коли людський потік не припиняється з ранку й до... ранку, мимоволі виникають непорозуміння. Втім, це не єдина проблема місцевих митників.
Незважаючи на те, що через міжнародний пункт пропуску «Могилів-Подільський залізничний» проходить один пасажирський («Кишинів—Москва») і шість пар вантажних потягів, їх догляд є одним із вузьких місць у роботі митників. Час зупинки пасажирського потяга — 40 хвилин. Протягом цього часу десять митників, саме стільки їх в одній зміні, повинні ретельно перевірити кожен вагон. Затримка потяга викликає претензії з боку залізниці.
Як пояснив перший заступник начальника митниці В’ячеслав Маковій, зробити це непросто. Тому митники вносять пропозицію: розпочинати догляд потяга ще у дорозі, приблизно за годину до під’їзду до Могилева-Подільського (йдеться про потяг, що прямує з Москви до Кишинева українською територією). Митники переконані, що така практика дасть позитивний результат. Щоправда, постануть деякі проблеми. Зрештою, підвезення зміни, пояснювали нам, можна вирішити. Складніше із вилученням у дорозі прихованого товару. Але така пропозиція, переконували нас, заслуговує на увагу. Можливо, до неї дослухаються у Держмиткомі?..
Про безпосередню зацікавленість митника у виявленні контрабанди давно йде мова. Однак поки що все залишається без змін. Для прикладу, одним з митників було знайдено велику кількість (більш як сім кілограмів) маріхуани. «Скажіть, — запитував нас В. Маковій, — у такій ситуації він заслуговує на винагороду? Звичайно. А де брати кошти?..» Митники пропонують запровадити для цього відповідну статтю витрат. Тоді кожен знатиме, що може чесно отримати надбавку до зарплати... Теж підстава для роздумів керівництву головного митного відомства держави.
Вінницька область.
