Тільки вщухли пристрасті навколо безпрецедентної відсутності делегації незалежної України на останньому щорічному Всесвітньому економічному форумі в Давосі, як приспів розгляд «українського» питання на сесії ПАРЄ у Страсбурзі. На додаток до всіх зовнішньополітичних та економічних знегод Україна може потрапити в історію, що підриває її гучні заяви про відкритість і прозорість економічного діалогу із Заходом.

Бунт на українському кораблі європейської інтеграції готові підняти англійські інвестори нашої економіки. У розмовах з українськими партнерами вони заявили про рішучість звернутися навіть до перів Великої Британії, щоб парламентські лорди закликали гаранта Конституції України до захисту інвесторів і капіталів, вкладених в українську економіку. Останньою краплею, що переповнила чашу терпіння англійських інвесторів, стала чергова постанова Кабінету Міністрів України. Але про все по черзі.

У серпні 1998 року уряд прийняв постанову №1266 про заміну старих номерних знаків транспортних засобів. У дусі декларованої відкритості й прозорості Кабмін ухвалив, що виробник державних номерних знаків визначається шляхом проведення тендера. У підсумку замовлення загальною вартістю 500 млн. гривень дісталося україно-британській фірмі «Динамо-Сілейр», з якою відповідно до постанови Кабміну МВС уклало контракт терміном дії до кінця 2005 року включно. Аби виграти тендер, англійський інвестор ще в жовтні 1997 року вклав у закупівлю технологічного устаткування безстрокову інвестицію в сумі 253,8 тисячі доларів (за курсом тих часів долар коштував 1,86 грн.). Сам тендер проходив під егідою аж п’яти міністерств.

«Пригоди» почалися 2000 року, коли на порушення, з точки зору «Динамо-Сілейр», умов чинного контракту і відомчих нормативних документів кілька обласних управлінь ДАІ почали замовляти виготовлення номерних знаків на стороні (про що «Динамо-Сілейр» повідомило Генеральну прокуратуру України).

У результаті до середини 2003 року фірма, за її підрахунками, зазнала збитків на 12,4 млн. гривень. Про що заявила в офіційній претензії до тодішнього головного міліціонера країни Юрія Смирнова. Поки вона чекала відповіді від МВС, міністр, якому адресувалася претензія, «раптово» одержав відставку, а новий глава МВС Микола Білоконь наказав департаменту ДАІ «організувати виготовлення... номерних знаків».

Цікаво, чи знає новий міністр про направлення «Динамо-Сілейр» претензії і документи, якими вона обгрунтовується, — постанову Кабінету Міністрів №1266 від 14.08.98 р., наказ тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка про укладення договору з переможцем тендера і, зрештою, контракт між управлінням ДАІ МВС і самою фірмою «Динамо-Сілейр»?

Через «усього лише» півтора місяця, 9 грудня 2003 року, Прем’єр-міністр України Віктор Янукович підписує постанову Кабміну №1887, перших два пункти якої позначені одним, але дуже містким словом: «таємно».

Щоб не розкривати таємниці, скажу: із застереженнями з приводу «знакової» постанови виступили навіть фахівці, наближені до найвищих економічних важелів керування. Їхні зауваження звелися до того, що документ може породити «небезпечний, з погляду економічних інтересів держави, прецедент створення спеціальних і водночас непрозорих умов витрачання бюджетних коштів окремими розпорядниками». І що, по суті, це «суперечить програмі діяльності Кабінету Міністрів України, програмі інтеграції України в ЄС, законодавству ЄС та нормам Світової організації торгівлі». Невже на відміну від України її керманичі до Європи не прагнуть?