Герой авантюрного роману

Я лише після від’їзду Вікторова збагнув: щось неповторне з мого життя зникло назавжди. Незважаючи на те, що Семен Віталійович кільканадцять років, здається, з 1992-го — не давав мені спокійно жити. Не минало дня, щоб на мою адресу або на мій факс не надходило чергове послання від нього. 

Спершу Вікторов оголосив себе чаклуном і магом, здатним за бажання кожного зробити щасливим. Потім створив доброчинний центр і відкрив навчальні курси дипломованих порядних дівчат. Ще згодом оповістив про своє уміння проклинати невірних та поганих, а також передбачати все, що з кожним чи з усіма нами буде. Нарешті... приватизував Рай! І всякому, хто хотів завчасно забезпечити там для себе місце, продавав це місце! Квадратний метр площі коштував мільйон доларів. Причому гроші треба було сплачувати не Семену Віталійовичу, а в держскарбницю України. Уявляєте?

— Шкода, покупців так і не знайшлося, — обурювався Вікторов. — Невже у нас немає нечестивців та негідників, котрі, дякуючи мені, мають змогу спокутувати найтяжчі свої гріхи та потрапити після смерті до раю? Не вірю! Та їх, як гною...

Але найвідоміший винахід Семена Віталійовича — нова релігія, пов’язана з богинею Бетвіктоною, і створене ним ціле вчення — бетвіктонізм. Згідно з яким світом править не чоловіче начало, а жіноче. І світ має повернутися до матріархату. Тільки тоді й настане суцільна благодать на землі.

Отож, створивши нову релігію й оголосивши себе Бетвіктонархом всієї України, Семен Вікторов волів, щоб усі у нас молилися його богині Бетвіктоні. І дуже хотів, щоб я з цього приводу взяв у нього інтерв’ю і неодмінно надрукував у «центральній» газеті. Я довго, каюся, не зважувався цього робити. Побоювався, що чтиво хоч і вийде цікаве, але це і про мене подумають, що з глузду з’їхав. Тому, десь через півроку постійних з боку Вікторова переговорів про інтерв’ю, я схитрував і сказав Семенові Віталійовичу: «З вашими здібностями і вашою фантазією краще засісти за написання авантюрного роману!».

— Жодних проблем! — погодився Вікторов. — Я удаватиму з себе авантюриста, це в мене вийде блискуче, а ви писатимете роман...

Після цього нічого не залишалося, як готувати інтерв’ю.  В зручний для себе час Вікторов телефонував і питав: «Ви можете запитати мене, в чому суть мого бетвіктонарства-вчення?»

— Звичайно, — казав я, — які сумніви?

— Тоді записуйте: всі відомі і вже забуті вчення, створені людством до мене, прагнули однаковісінького щастя і благополуччя для всіх одразу. Але така мета недосяжна. Це найфатальніша і найоманливіша помилка всіх цивілізацій. Тому мій бетвіктонізм стверджує потребу і реальність домагатися щастя для себе кожною людиною окремо. Це наука, як стати щасливим у натовпі. Зате тоді цей натовп і стане натовпом щасливих.

Через день знову дзвінок від Вікторова: «А можете запитати мене, чого я хочу? Записуйте: всі мої старання спрямовано на благородну боротьбу за високу моральність та справедливість у суспільстві і духовне очищення блудних та потерпілих від безвілля і диявола». Адресував, скажімо, прокляття богині Бетвіктони всім повіям України і світу. І попередив їх: якщо вони не відцураються від гульок, їх не мине страшна кара богині. А ще застеріг злочинців усіх мастей, що і на них чекають великі неприємності, якщо вони не перестануть красти і грабувати. І закликав їх масово іти з повинною в органи правосуддя. Причому добровільно і з усім награбованим, щоб передати його в Національний банк України...

Не знаю, чи послухалися святого отця Сімеона, яким проголосив себе Вікторов, повії, а злочинці та корупціонери точно ні. 

А спільна з ним «акція» у мене була ось яка. Якось я опублікував полемічні нотатки про те, що не князь Потьомкін — засновник Катеринослава-Дніпропетровська, що насправді наше місто започаткувала ще запорозька козацька знаменита фортеця Кодак. Буквально наступного дня Семен Вікторов надіслав факс з гнівним листом на адресу відомої американської фірми «Кодак» («Істмен Кодак компані»). Вікторов стверджував, що засновник цієї фірми-компанії Джордж Істмен у 1888 році привласнив і запатентував украдене ним в українських козаків слово «Кодак», яке запорожці нанесли на карти всього світу ще у 1635 році. Відтак, американець здійснив нечуваний нахабний плагіат, за який його нащадки тепер мусять розплачуватися. За незаконне використання у своїй назві козацького слова «Кодак» американська компанія має виплатити Україні штраф.

 — Я ще озолочу Україну! — запевняв Семен Віталійович. Не вийшло, на жаль. Може, тому, зрештою, і виїхав він з України. Але чому, запитаєте ви, дістав несподівано високе визнання в Німеччині?

Тут окрема історія. Ще живучи у Дніпропетровську, Вікторов надіслав листа до Великої Британії її величності королеві Єлизаветі Другій. Яку попередив про недобру вість. Оскільки виявив дуже неприємний факт у її біографії: 25-річчя свого шлюбного життя вона відзначала в день смерті рідного дядька Едуарда VІІІ. А через 25 років, у день 50-річчя шлюбу чинної королеви, це начебто і наклало прокляття на неї та на весь її рід. А зняти те прокляття може лише він, Бетвіктонарх всієї України та святий отець Сімеон. Але не безплатно, а за умови, що Єлизавета Друга перерахує в Дніпропетровськ п’ять мільйонів фунтів стерлінгів на спорудження величного храму богині Бетвіктони.

Ясна річ, шановна Єлизавета знехтувала попередженням Вікторова. «А дарма», — сказав розчаровано він. І незабаром його віщування справді наче почали збуватися. Буквально через півроку загинула принцеса Діана.

Так от, про все це якось і дізнався принц Ернст Август Ганноверський. Як і про те, що сам віщун та чаклун Вікторов нині мешкає в Ганновері. І прийняв його в своїй резиденції. Не виключено, щоб дізнатися, що чекає на нього самого в майбутньому чи щоб убезпечитися від якихось неприємностей. На жаль, подробиці цієї аудієнції мені поки що невідомі. Але що принц пожалував Семенові Віталійовичу графський титул — це точно. Не думаю, що тільки за гарні «казочки».

 

Дніпропетровськ.