Реальна підтримка та заохочення національного виробника — квінтесенція благополуччя та процвітання кожної цивілізованої держави. На жаль, у нас не завжди дотримуються цієї аксіоми. Непоодинокі випадки, коли розкручуються банкрутства конкурентоспроможних підприємств. Мета одна: за безцінь, а то й задарма, заволодіти мільйонними статками. Внаслідок такої всепоглинаючої «духовної і моральної» пошесті без роботи і шматка хліба залишаються тисячні колективи, а держава позбавляється багатомільйонних бюджетних надходжень.
Сумське підприємство теплових мереж майже півстоліття справно забезпечувало теплом і електроенергією багатовекторну комунальну, бюджетну та промислову структури обласного центру. Воно навіть у період антицивілізованих українських ринкових перетворень, завдяки мобілізації внутрішніх ресурсів, не втратило економічної стабільності та привабливості. І раптом грім серед ясного неба — теплові мережі у «борговій ямі». І невдовзі (листопад минулого року. — Авт.) господарський суд Сумської області визнає ЗАТ «Підприємство теплових мереж» банкрутом, після чого розпочинається процедура з його ліквідації. Це, як ви розумієте, ягідки. Однак мало кому відомо, що визрівали вони у невідомому «саду», майже як у казці — ні мало ні багато — майже чотири роки. Каменюку банкрутства запустив Сумський міськвиконком, який 09.10.2000 року спочатку позбавляє оренди ЗАТ «ПТМ», а згодом розподіляє увесь його майновий комплекс поміж спішно створеними двома фірмами — «СумиТЕКо» та «Сумитеплосервіс».
Завдання для першокласників: чи може стати банкрутом мільйонер? Парадокс. Однак у нашому випадку саме така ситуація. Кредитори наполягають, що ЗАТ «ПТМ» заборгувало їм кругленьку суму — майже 25 мільйонів гривень. Однак це лише половина правди. Правда в тім, що на сьогодні фактично підтверджена сума боргу — 5 мільйонів гривень. А дебіторська заборгованість суміжників «банкрута» перевищує кредиторську майже на 12 мільйонів (!) гривень. Не «липових» чи, борони Боже, «дутих». Ще за тиждень до початку ліквідаційної процедури Вищий господарський суд України задовольнив касаційну скаргу ЗАТ «ПТМ» і залишив без змін рішення про стягнення збитків у сумі 4,7 мільйона гривень з виконкому Сумської міської ради. А Харківський апеляційний суд задовольнив позов цього підприємства до ТОВ «СумиТЕКо» про стягнення двох мільйонів гривень. Є також бюджетна заборгованість перед цим підприємством з повернення ПДВ у розмірі майже 5,3 мільйона гривень. І ще один вражаючий факт — саме 35,9 мільйона гривень за попереднім рішенням цього самого господарського суду Сумської області мали бути стягнені на користь «банкрута» з державного комунального підприємства «Сумитеплокомуненерго».
— І стягнули б, будьте переконані, якби було з кого, — розводить руками голова правління ЗАТ «ПТМ» Надія Найдовська. — Дорогу нам перебігла Сумська обласна рада, яка на стадії процедури виконавчого провадження ухвалила рішення про реорганізацію нашого боржника з передачею його майна іншим юридичним особам. Передати — передали, «забувши» одну «невеличку» дрібничку — визначити правонаступника «Сумитеплокомуненерго». А відтак, замість того, щоб оголошувати нас банкрутом, «доблесні» служителі Феміди повинні були розібратися зі спритною оборудкою вартістю всього-на-всього в 35,9 мільйона гривень.
Геть «забув» суд взяти до уваги також ще один незаперечний факт: майно боржника (ЗАТ «ПТМ». — Авт.) не може слугувати джерелом погашення боргів, бо його неможливо вилучити без порушення технологічного циклу роботи цілісного майнового комплексу — стратегічного об’єкта із забезпечення міста тепловою та електричною енергією. Про ці вимоги, зокрема, йдеться у листі регіонального відділення Фонду держмайна України від 20.03.2003 року.
Ось і запитується: звідки ноги ростуть? Або хто чи що спонукало господарський суд Сумської області без урахування обставин проігнорувати рішення вищих судових інстанцій: зокрема, Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.02 р. та Вищого господарського суду України від 14 січня 2004 року, які скасовували рішення місцевих судів?
Тож чому місцеві суди разом з місцевою владою вдають із себе геть нетямущих?
На це запитання древні філософи завжди радили дивитися в корінь і шукати тих, кому це вигідно. Давайте й ми зазирнемо в отой корінь бодай хоч краєчком ока.
Упродовж останніх трьох років «Голос України» опублікував не менш як десяток кореспонденцій, в яких розвінчував правомочність рішення Сумської міськради про передачу майнового комплексу фірмі «СумиТЕКо». «Висадка» теківського десанту готувалася кимось заздалегідь і була продумана ним до найменших дрібниць. Брати під сумнів незаперечні факти, як відомо, собі дорожче. Як ми вже зазначали, рішення «Про реформування системи теплопостачання в місті Суми» було ухвалено Сумською міською радою на початку жовтня 2000 року, а ось новим надавачем послуг міськвиконком (виділено мною. — Авт.) — ні сіло ні впало — визнав новостворене «СумиТЕКо» лише через півтора місяця, а договір оренди ці суб’єкти підписують між собою ще за півроку — 31.05.2001 року. Про те, що оборудка «зшита» білими нитками, зауважила не тільки наша газета, а й Харківський апеляційний господарський суд, який ще в листопаді позаминулого року ухвалив: «Визнати недійсним договір оренди цілісного майнового комплексу з виробництва теплової та електричної енергії Сумського підприємства теплових мереж №114 від 30.05.2001 року, укладений між Сумською міською радою та ТОВ «СумиТЕКо».
Відтоді збігло більш як 14 місяців, тим часом віз не лише не зрушив з місця, а дедалі глибше занурюється у болото правової казуїстики.
— Причина в доходах, які приносить своїм господарям «СумиТЕКо», — переконана Надія Найдовська. — З первинним статутним фондом у менш як 12 тисяч гривень, які мало у своєму розпорядженні на час заснування це товариство, заволодіти майновим комплексом вартістю в кілька десятків мільйонів гривень може лише або дуже розумний, або дуже спритний.
Насамкінець ще один факт, який проливає світло на стосунки міської влади з теківцями.
— Міська влада завжди затверджувала нашому підприємству нульові тарифи на надання тепла населенню і бюджетним організаціям, — розкриває секрет Надія Найдовська. — А ось теківці майже одразу вибили для себе дозвіл на 15-відсоткову рентабельність для бюджетників і 9-відсоткову для населення... На сьогодні фактично підтверджена сума кредиторської заборгованості становить 5 мільйонів гривень. Комітет кредиторів наполягає на 25 мільйонах. Основна сума боргу — майже 20 мільйонів гривень приписується ВАТ «Сумигаз». Але ці гроші не значаться у бухгалтерській звітності, немає актів прийому-передачі газу на таку суму. Отже, цей борг не існує і документально, і реально...
Усвідомивши всю безперспективність власних зусиль відстояти правду з допомогою місцевих судових органів, колектив акціонерів ЗАТ «ПТМ» нині шукає захисту у Генеральної прокуратури та Верховного Суду України.
