Останнім часом засоби масової інформації акцентують увагу на проблемах розвитку автомобілебудування в Україні. Зацікавленість цією темою виправдана, оскільки автомобільна промисловість для кожної держави — це не лише провідна галузь економіки, це, насамперед, національна гордість. Кількість, рівень і якість автомобілів характеризують загалом розвиток промисловості й техніки, науковий потенціал держави.

На сьогодні автомобілебудування виконує важливу відновлювальну роль в економіці, пов’язуючи кінцевий попит на транспортні засоби з боку населення і компаній із внутрішнім виробництвом. Однією з основних складових внутрішнього валового продукту країни є додана вартість, створена на одному робочому місці.

Як же змінюється показник доданої вартості залежно від конкретного типу виробництва? Наприклад, імпортуючи автомобіль до країни, вся його додана вартість залишається іноземній компанії-експортерові. За великовузлового складання додану вартість може бути збільшено лише через використання українських комплектувальних, застосування яких у цьому виді виробництва залишається як і раніше незначним. Повномасштабне виробництво, що являє собою повний виробничий цикл і включає складання, зварювання, фарбування кузова і кінцеве складання автомобіля, дає змогу довести показник доданої вартості до 70 відсотків. І що більша в кінцевому продукті частка вітчизняної доданої вартості, то більше робочих місць задіяно всередині країни. Слід також зазначити, що за дрібновузлового та повномасштабного виробництва та складання основна частина комплектувальних виробляється в Україні, забезпечуючи роботою сотні постачальників і суміжників країни.

Тож правильна стратегія розвитку автомобілебудівного підприємства, і держави загалом, має бути спрямована на повномасштабне виробництво. Саме ці принципи сповідує Запорізький автомобілебудівний завод, стратегічно обґрунтовуючи і плануючи свою діяльніcть.

На даному етапі постачальниками і суміжниками ЗАТ «ЗАЗ» є 664 підприємства, 537 із яких — українські. Водночас у цих суміжників також є постачальники у металургійній, хімічній, електронній та інших галузях, де працюють сотні тисяч людей.

Не можна заперечувати, що і «викруткове» складання створює робочі місця. Однак, як можна порівнювати чисельність працюючих на невеликих автомобільних підприємствах, чия стратегія орієнтована на великовузлове складання, з тисячами працюючих на повноцінному автомобільному заводові, де налагоджено повний виробничий цикл.

Чисельність робітників на ЗАТ «ЗАЗ» перевищує 17 617 осіб за середньомісячної заробітної плати 875 грн., тоді як на ВАТ «ЛуАЗ» (Луцький автомобілебудівний завод) за чисельності робітників 902 особи середньомісячна заробітна плата становить 600 грн., а на КрАСЗ (Кременчуцький автоскладальний завод) за кількості 433 працюючі — 832,6 грн.

Від діяльності Запорізького автомобілебудівного заводу і його суміжників 2003 року до бюджету України надійшло понад 600 млн. грн. податків. А після завершення 2008 року інвестиційної програми і періоду надання преференцій надходження лише від самого ЗАЗу становитимуть не менш як 1,5 млрд. грн. на рік (за обов’язкової умови збереження чинних податкових преференцій на весь запланований термін!). Для порівняння, у 2003 році до бюджету України, приміром, від ЛуАЗу надійшло лише 1692,7 тис. грн., а при цьому нараховано аж мінус 5 363 тис. грн. (себто держава «заборгувала» ЛуАЗу 5 363 тис. грн.), а від КрАСЗ (не плутати з ТОВ «КрАЗ»!) — надійшло тільки 511,0 тис. грн.

Отже, обсяги одержуваних Україною доходів від заводів, що займаються великовузловим складанням та імпортом автомобілів непропорційно малі, оскільки основні засоби, замість того щоб працювати на нашу економіку і промисловість, ідуть на поповнення бюджетів інших країн, на розвиток їхнього виробництва, на виплату зарплат їхнім робітникам та на реалізацію їхніх соціальних програм.

Та повернімося до ЗАЗу. Крім забезпечення належного рівня технічного прогресу, завод виконує і важливі соціальні програми. Серед них реалізація зарплатного проекту для ЗАТ «ЗАЗ» та його структурних підрозділів, який здійснює запорізька обласна дирекція АППБ «Аваль». Нині вже емітовано вісім тисяч карток «Українська Віза» (Vіsa Classіc Domestіc), для топ-менеджерів підприємства емітовано картки MasterCard Gold з можливістю запроваждення за ними кредитних лімітів.

Також одним з найважливіших етапів розвитку соціальної політики підприємства стало впровадження компанією «Авто» медичного страхування персоналу ЗАЗу на пільгових умовах, що здійснюється за рахунок підприємства і кожного працівника. Запровадження системи медичного страхування дало змогу забезпечити страховий захист матеріальних інтересів усіх категорій персоналу, пов’язаних з їхнім здоров’ям, і є логічним продовженням роботи з підвищення рівня соціальної захищеності персоналу підприємства на сучасному рівні.

2003 року на лікування й оздоровлення працівників заводу та їхніх родин було виділено мільйон гривень. Крім того, передбачено систему видачі безвідсоткової позички на лікування. У структурі ЗАТ «ЗАЗ» — медико-санітарна частина, а також стаціонар на 200 місць, санаторій-профілакторій, п’ять баз відпочинку та дитячих оздоровчих центрів, чотири з яких на узбережжі Азовського моря. До послуг заводчан будинок культури і палац спорту, власна мережа громадського харчування. На підприємстві діє навчальний центр, у якому щороку підвищують свій кваліфікаційний рівень понад 6000 осіб.

Такий стрімкий ривок у розвитку ЗАТ «ЗАЗ» став можливим завдяки державній підтримці галузі. Однак питання, що стосуються подальшого розвитку національної автомобільної промисловості, усе ще залишаються актуальними.

Ярослав СУХИЙ, народний депутат України, секретар Комітету ВР з питань соціальної політики та праці.