Чорноморське приміряє цивільний одяг

Ще три-чотири роки тому Чорноморське зовні мало такий само вигляд, як і більшість військових містечок — невиразний і одноманітно сірий («Мов солдатська шинель», — щоразу спливало на думку при відвідинах таких населених пунктів). А нині це доволі ошатне селище міського типу з упорядкованими вулицями й прилеглими до житлових будинків територіями, з численними магазинами й об’єктами побутового призначення, вітрини яких рясніють рекламним розмаїттям. Відрадні зміни сталися після того, як 2001 року Чорноморське вийшло з підпорядкування Міноборони й розпочало цивільне життя. Хоча орган місцевого самоврядування — селищна рада — й існував тут задовго до цього, ще з 1988 року, та, маючи мізерний бюджет, якого ледве вистачило на зарплату посадовцям, він мало впливав на життєзабезпечення й розвиток Чорноморського. Все залежало від дотацій військового відомства, а вони стрімко зменшувалися, останнім часом їх уже бракувало на найнагальніше — утримання в належному стані житлового фонду.

— Це що ж, — запитую селищного голову Олександра Ружина, — кишені цивільного одягу, виходить, щедріші?

— Не самі по собі. Якщо про це дбати. А для порівняння, щоб конкретно відповісти на ваше запитання, назву лише дві цифри: якщо в 2000 році бюджет селища становив майже 100 тисяч гривень, то зараз — близько 1,3 мільйона. Є різниця?

Ще й яка! Але й отих грошей Чорноморському вкрай замало. Бо то лиш зовні він причепурився, а для повноцінного життєзабезпечення селища коштів потрібно у кілька разів більше. Хоча воно й під боком, як мовиться, в обласного центру, але досі не газифіковане, тут часті перебої з водою, електропостачанням, «кульгає» опалення жител узимку. Вкрай необхідно терміново провести комплекс заходів з берегоукріплення, бо над деякими будинками нависла загроза обвалу в море. Є проблеми із забезпеченням 10-тисячного селища закладами охорони здоров’я, освіти, культури. Щоб вийти зі скрути, потрібні чималі кошти.

Одним із головних фінансових джерел може і має стати земля. Точніше — здача її в оренду. Адже земля тут не проста, а, можна сказати, золота. Наприкінці 90-х років тутешнє узбережжя Чорного моря урядовою постановою оголошено рекреаційною оздоровчою зоною і визнано одним із кращих, з огляду на екологічний стан. Це оцінив тодішній начальник Одеського морського торговельного порту Микола Павлюк, нині народний депутат, Герой України. Він швидко знайшов спільну мову з Олександром Ружиним, селищною радою. Минуло небагато часу, і за півтора кілометри від колишнього військового містечка та за 200 метрів від моря з’явився не бачений досі на всьому північно-західному причорноморському узбережжі оздоровчий комплекс «Чабанка» (так колись називалася ця місцина): корпуси й котеджі сучасного європейського типу оточує зелена зона зі ставками й фонтанами, у всі пори року функціонує аквапарк «Посейдон», споруджується гольф-клуб. У планах — створення яхт-клубу та басейну з штучною хвилею, де буде можливість займатися серфінгом... Якщо портовики відпочивають тут на пільгових умовах, то багаті люди з різних міст України й зарубіжжя платять за це чималі гроші. Ну, а Чорноморське має від комплексу подвійний зиск: тут знайшли непогано оплачувану роботу кілька сотень мешканців селища, а за оренду землі орган місцевого самоврядування отримує від порту щомісяця 78 тисяч гривень — майже річний недавній бюджет.

— Можна мати й більше, — вважає Олександр Ружин. — Для цього треба лише прискорити процес передачі селищній раді земель, що не використовуються Міністерством оборони за призначенням. А бажаючі освоювати тутешні рекреаційні території знайдуться... Якщо процес інвентаризації та передачі житлового містечка від Південного оперативного командування МО України Чорноморській селищній раді йде, хай і непросто, вже майже рік, то передача земель, переконаний О. Ружин, штучно гальмується. На замовлення селищної ради Одеська філія Інституту землевпорядкування навесні цього року провела інвентаризацію так званих земель оборони в межах селища Чорноморське. І що ж з’ясувалося? Маючи тут 514 гектарів землі, військовики використовують за цільовим призначенням тільки 246 гектарів. Ще 233 гектари для потреб оборони не використовують зовсім, 28 — використовують лиш епізодично, близько семи гектарів — не за цільовим призначенням. Чорноморській селищній раді, отож, може бути передано 268 гектарів землі. На яких невдовзі розташувалися б нові оздоровчі комплекси, об’єкти малого й середнього бізнесу, даючи роботу ще сотням мешканців Чорноморського, мільйони гривень для благоустрою й розвитку селища. Де більшість населення, до речі, військовослужбовці гарнізону Гвардійське чи військові пенсіонери і члени їхніх родин.

То чому ж військові відомства зволікають? Вони що — не зацікавлені в піднесенні добробуту своїх сьогоднішніх та вчорашніх службовців? Якщо казати про відомства загалом, то, певно, таки зацікавлені. Адже, наприклад, ще у жовтні 2002 року на адреси заступника командувача військ Південного оперативного командування з розквартирування військ та капітального будівництва генерал-майора В. Гофмана і селищного голови О. Ружина надійшов лист від начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління МО України полковника В. Драла. У ньому була вимога терміново передати житловий фонд, об’єкти комунального призначення та інженерні мережі в комунальну власність Чорноморської селищної ради та розв’язати питання передачі земельних ділянок з метою поліпшення експлуатації житлового фонду смт Чорноморське. Гадаєте, в Південному оперативному командуванні поквапилися, як це належить в армії, виконувати розпорядження? Де там! Члени комісії з інвентаризації земель від Південного ОК полковники І. Берневик та В. Шепітко навіть підписати відповідні акти відмовилися, тим самим загальмувавши процес передачі земель на невизначений час.

Уже на що загартований у боях (у прямому розумінні, адже пройшов пекло Афганістану) підполковник запасу Олександр Ружин, а й той ніяк не може пробити стіну зволікань. Мало того, проти нього раз по раз влаштовують всілякі провокації і судові також.

— На території селищної ради розташовано немало генеральських дач — саме це, вважаю, значною мірою перешкоджає передачі земель до комунальної власності, — каже Олександр Ружин. — Дехто воліє не тільки не розлучатися з ласим шматочком, а ще й прихопити земельки. Та у селищної ради тут позиція тверда: у Чорноморському все має слугувати інтересам територіальної громади. В цьому маємо підтримку районних, обласних владних структур і, переконані, рано чи пізно таки переможемо

Бажано, звичайно, щоб скоріше.

Селище Чорноморське

Комінтернівського району Одеської області.