Народу, котрий бідує, потрібний прогрес

Про необхідність конституційної реформи, відповідні дії народних депутатів України свідчить не тільки ситуація в країні. Але ще і результати грудневих виборів у Росії, названі представниками ОБСЄ вкрай сфальсифікованими, недемократичними. А іншими вони і не могли бути за системи влади, що має ті самі виразки, що і система влади в Україні.

Самовихваляння за допомогою контрольованих засобів масової інформації прихильників капіталізму (тобто націоналістів, демократів, лібералів, які стоять при владі ось уже 12 років і безжалісно, цинічно пограбували народ шляхом загальної приватизації) не може приховати одного факту. А саме — Україна, як і Росія, після забезпеченого корисливими, часто вкрай аморальними і жорстокими прихильниками капіталізму небаченого занепаду в усіх сферах життя в 1990-х роках, нині, фактично, стоїть на місці й нагадує людину, котра топчеться в болоті і дедалі більше занурюється в нього.

Мені в депутатській роботі часто доводиться зустрічатися з цим. Приміром, розроблена мною і прийнята конституційною більшістю парламенту Концепція розвитку рибного господарства України не лише не реалізується, а й, навпаки, у зв’язку з капіталістичним курсом, приватизацією гинуть рибогосподарські підприємства України.

Моряки в пошуках роботи, поневіряючись по всьому світу, часто опиняються в складній ситуації. Я сприяв поверненню моряків на Батьківщину з африканських країн, Іраку. З цього приводу було прийнято підготовлену мною постанову Верховної Ради України —звернення до Президента США, глави уряду Великої Британії. Нині намагаюся допомогти повернутися морякам-громадянам України з іракської в’язниці, з півдня Африки, Канарських островів тощо.

Та забезпечити відновлення і розвиток рибної промисловості, забезпечити всіх моряків роботою можна тільки повернувши Україну на прогресивний соціалістичний шлях розвитку.

Мені вдалося врятувати деякі підприємства від ліквідації, надати конкретну допомогу багатьом підприємствам, однак за капіталістичної спрямованості вони щодня залишаються під загрозою знищення. Олігархи, котрі приватизували ці підприємства, а заодно і правоохоронні органи, порушуючи законодавство, затримують виплату заробітної плати.

За соціалістичних часів десять тисяч працівників керченського суднобудівного заводу «Залив», що випускав найкращі танкери у світі, стабільно одержували високу заробітну плату. Тепер кількість працюючих скоротилася в чотири рази, як і на багатьох підприємствах країни. Заробітну плату працівникам цього заводу, до приватизації якого має стосунок депутат Дмитро Жванія — член парламентського блоку Віктора Ющенка, затримують, за моїми даними, на кілька місяців.

Щодо забезпечення населення теплом я ініціював нараду в Міністерстві палива та енергетики, направляв звернення в усі владні інстанції, зокрема, 17 грудня 2003 року разом з іншими депутатами направив звернення до Кабінету Міністрів України, до Генерального прокурора України.

Нині робота керченської Камиш-Бурунської ТЕЦ і теплопостачання в Ленінському районі Криму, порівняно з минулим роком, трохи покращилися. Але тарифи, наприклад для навчальних закладів, непосильні для оплати, як і інші тарифи для населення.

Деякі міські голови, адміністрацій, не звертаючи уваги на протести людей, і, зокрема, на мої відповідні звернення, порушуючи Конституцію України, протягують через ради рішення про закриття, скорочення закладів освіти й охорони здоров’я.

Відвідав село Мар’ївка Ленінського району Автономної Республіки Крим, де ситуація така сама, як і в більшості сіл України. У минулому багатий колгосп згідно з капіталістичною реформою ліквідовано.

Голови сільської ради на зустрічі не було. Селяни скаржилися на неуважність з боку влади, на злидні, неможливість зорати, засіяти землю через відсутність у них техніки, на те, що в селі — гостра проблема забезпечення водою, паливом, на безпросвітність життя. Не маючи змоги зустрітися з головою сільради, звернувся до голови райдержадміністрації, котрий оперативно розглянув ці проблеми, але пояснив, що для їхнього розв’язання немає коштів.

Гадаю, нам усім уже час зрозуміти, що зростання цін, тарифів, відсутність коштів для розв’язання проблем пересічних громадян, бідність населення, безправ’я не зникнуть із заміною високопоставлених осіб. За нинішньої системи виборів зазвичай до влади приходять люди з великим капіталом, зацікавлені у збереженні нинішнього антинародного курсу, який збагачує їх. Влада забезпечить їм ще більші гроші, що на наступних виборах зберігає їм владу. Виходить замкнуте коло. Без конституційної реформи це зачароване коло розірвати неможливо. Життя народу не поліпшуватиметься.

Але якої спрямованості має бути реформа: капіталістичної чи соціалістичної? Члени блоку В. Ющенка стверджують, що треба зберегти капіталістичну спрямованість, що комуністичні партії зійдуть з політичної арени, і вказують на результати грудневих виборів у Росії.

Однак закликати до продовження нищівного курсу, обраного 1991 року, це все одно, що пропонувати людині, котра зайшла по горло в болото: йди далі, правильною дорогою йдеш. Ми вважаємо, що треба виходити з капіталістичного болота, повертатися на прогресивний соціалістичний шлях, який відповідає інтересам 90 відсотків населення.

Причин невдачі Компартії Російської Федерації кілька. По-перше, навіть капіталістичні експерти визнають: Компартії виділяли на телевізійних каналах Росії стільки само часу, скільки президентській «Единой России», тільки зі зворотним знаком. Про Компартію показували лише такі передачі, що чорнили її.

Порушуючи закон про вибори, Президент Росії В. Путін виявляв свою підтримку «Единой России». У найширших масштабах із цинічним, відкритим, грубим порушенням закону використовувався адміністративний ресурс, здійснювалася фальсифікація, у зв’язку з чим місія ОБСЄ заявила, що «результати виборів надзвичайно перекручені».

Обман чинився й у вигляді так званої боротьби з олігархами, що спостерігається і в Україні. Олігархія — це (у перекладі з грецької мови) правління небагатьох. Борець з олігархами В. Путін, на думку деяких експертів, піддав репресіям тільки трьох найбільших капіталістів в інтересах Потаніна і десятка інших олігархів, зберігши олігархічну владу — владу небагатьох, заявивши, що націоналізації не буде.

У нас в Україні члени блоку В. Ющенка лицемірно удають боротьбу з олігархами, хоча є прихильниками загальної приватизації, що закономірно породжує олігархів, і у своїх лавах мають олігархів, чого вони заперечувати не можуть.

І ми не сумніваємося, що такі недемократичні вибори, які позбавляють народ можливості свідомо виявити свою волю, готуються у нас в Україні.

По-друге, треба визнати, що позначилися і помилки комуністів. У компартій завжди буде менше засобів масової інформації, ніж у капіталістичних сил, що має спонукати комуністів до активної роботи у всіх верствах населення, до планомірної роботи з профспілками, ветеранськими, молодіжними та іншими громадськими організаціями. Така робота вимагає, щоб у центральних і місцевих органах партії були конкретні відповідальні особи, котрі регулярно звітували б про роботу у цих напрямах.

Крім того, сави морозови мають бути поза лавами Компартії, будь-яка ліва партія не повинна створювати блоки, союзи з капіталістичними, націоналістичними силами, інакше губиться обличчя партії, підривається авторитет, довіра до партії.

На жаль, в Україні політична сила, що називає себе соціалістичною, яка покликана бути спільницею комуністів, дедалі більше зближується напередодні президентських виборів із правим, проамериканським, націоналістичним блоком, обмовляє Компартію, що шкодить трударям, народу, призводить до втрати обличчя партії.

Газети комуністів, з одного боку, мають бути гострі, такі, як ленінська «Іскра», з другого боку, такі, що викликають великий інтерес різних, широких верств населення, і це забезпечить їм великий наклад. Приміром, у 1970 роках газета італійських комуністів «Уніта» виходила накладом у два мільйони, що сприяло значним успіхам італійських комуністів на виборах.

Частина експертів стверджує, що блок В. Ющенка проти конституційної реформи, бо бажає продовження обраного 1991 року капіталістичного, антиросійського, пронатовського державного курсу, бачить можливість повторення російського сценарію: Єльцин із благословення США залишив після себе спадкоємця — В. Путіна, а Л. Кучмі США підкидають спадкоємця В. Ющенка.

Мешканці мого округу, котрі бідують, потерпають, як і більшість населення країни, від нинішнього курсу, які не бажають його продовження, двічі, у 1998 і 2002 роках, виявляючи довіру, обирали мене до Верховної Ради України, і я намагатимуся чесно, сумлінно виправдати високу довіру до кінця цього мого останнього терміну депутатських повноважень. Але бачу, що без ліквідації нинішньої системи виборів, без конституційної реформи життя безправного 90 відсотків населення не можна змінити на краще.

Запропоновану від імені комуністів Петром Миколайовичем Симоненком конституційну реформу підтримують поки що не тільки комуністи, а й депутати-центристи, які не бажають обрання президента — ставленика націоналістів.

Суть законодавчих пропозицій депутатів-комуністів — забезпечити відповідальність законодавців, уряду України, повноваження якого розширюються, Президента України, повноваження якого значно зменшуються.

Вибори законодавців проводити лише за партійними списками. Має бути змагання програм, а не грошових мішків. Партії, що одержали більшість на виборах, формують уряд, обирають Президента, відповідають за їхню діяльність. Компартія проти подовження терміну повноважень Верховної Ради України, проти обрання 2004 року парламентом Президента України.

Якщо партії, що перемогли і створили парламентську більшість, які обрали главу уряду, Президента України, діятимуть не відповідно до інтересів народу, то на наступних виборах вони не отримають бажаної підтримки від нього. Це буде потужним стимулом для роботи вищих органів влади в інтересах народу. Зачароване, замкнуте коло виборів, що триває від 1991 року, треба розірвати.

Будемо реалістами, тільки це cпричинить прогрес у суспільстві, економіці, у всіх сферах життя країни.