Сушити весла у Придунав’ї не доведеться

Юрій Крук у Придунайському регіоні уже втретє обраний у Верховну Раду. Народний депутат Придунав’я, як називають його тут, останні тижні 2003 року був заклопотаний не так політреформою, як формуванням Державного бюджету на 2004 рік. І максимально відстояв інтереси і свого підшефного, найбільш постраждалого в югославському конфлікті регіону, і транспортної галузі — як основної бюджетоутворюючої в Придунав’ї. До цієї галузі Ю. Крук причетний безпосередньо — в минулому моряк, начальник порту, заступник міністра транспорту України — директор Департаменту морського і річкового транспорту, у Верховній Раді він постійно працює в Комітеті з будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв’язку, будучи нині заступником голови. 

На останній зустрічі з виборцями, що відбулася в грудні минулого року, таким було питання про принципи формування парламенту. Народний депутат висловився за мажоритарний «елемент» у Верховній Раді на даному етапі шляху країни до пропорційно-партійного парламенту.

— Ми ще не дозріли для суто пропорційної системи формування інститутів влади, — вважає Ю. Крук. — Я не заперечую проти пропорційної системи, за якою половина депутатів буде висуватися від партій, але в прив’язці до конкретних округів. Це дуже важливо на нинішньому етапі розвитку нашого суспільства, коли авторитет влади потрібно зміцнювати, коли є соціальна й матеріальна нерівність, усе ще порушуються права людини. Депутат в окрузі відчуває настрій людей, знає їхні проблеми, має можливість відстояти інтереси глибинки.

Так вважає не лише Ю. Крук. У парламенті, як відомо, створено об’єднання мажоритарщиків, що мають намір доводити свою точку зору в розрізі політичної реформи. Наочним прикладом до справедливості такої думки є сам Юрій Крук. Ось як оцінив народний депутат бюджет-2004.

Я голосував за цей бюджет після його детального вивчення і докладної розмови на рівні уряду, Мінекономіки, бюджетного комітету Верховної Ради і Мінфіну. Перший віце-прем’єр Микола Азаров тримає руку на пульсі подій стосовно нашого регіону. Про Придунайський край я не раз говорив з прем’єром. Уряд слово тримає. Обіцяли в 2003 році 200 тисяч гривень на ремонт і реконструкцію Будинку культури імені Т. Г. Шевченка в Ізмаїлі — дали. Обіцяли 150 тисяч на продовження будівництва школи в селі Ларжанці  Ізмаїльського району і 620 тисяч — на завершення будівництва школи у селі Лиманському Ренійського — все дали. Зобов’язання минулого року виконано.

Цього року, сподіваюся, завершимо реконструкцію кафедрального Свято-Покровського собору в Ізмаїлі. Тоді на перший план вийде реконструкція місцевого Будинку культури, що, за пропозицією глави облдержадміністрації області С. Гриневецького, стане театром.

Півмільйона з так званих депутатських грошей піде на його реконструкцію. Ще мільйон пообіцяв голова облдержадміністрації. Підключиться і місцевий бюджет. Треба довести справу до кінця, щоб на півдні Одещини був свій театр.

По Ізмаїльському району пріоритет нинішнього року — школа в Ларжанці. 300 тисяч гривень державних коштів буде доповнено грошима з обласного і районного бюджетів. Наступного року школа має бути готова. Найважливіші питання у всіх трьох районах мого депутатського округу — газифікація і водопостачання сіл. Кошти на продовження цих робіт у бюджеті теж передбачено.

Важливо було зробити правильні розрахунки, щоб привернути увагу до потреб регіону. Я переконаний, що тільки в тандемі з економістами і керівниками міст і районів можна щось вирішувати. Цього року це в нас вийшло: показники порівняно з минулим роком значно покращилися. Якщо казати про дотацію, то по місту Ізмаїлу в першому читанні бюджету-2004 ця цифра була 3249 тисяч грн. На мою настійну вимогу й відповідно до наданих ізмаїльським міським головою розрахунків вона збільшилася в другому читанні до 5345,6 тисячі грн. Це додатково більш як два мільйони для місцевого бюджету. Дотація по Ізмаїльському району в 2003 році становила 10207 тисяч. Кабмін установив її в першому читанні нового бюджету на рівні 11599 тисяч грн., але, спираючись на економічні обґрунтування Ізмаїльської райадміністрації, вдалося домогтися в другому читанні 12353 тисяч. Зросла дотація і по сусіднім Ренійському і Кілійському районах, які теж входять у мій депутатський округ. З такими коштами можна жити. Це, наголошу ще раз, — результат злагодженої роботи з місцевими владними структурами. І, звичайно, спільної роботи бюджетного і нашого транспортного комітету, профільного для Придунав’я — найбільшого транспортного вузла в Україні. Дуже допомогли відстояти інтереси Придунайського регіону народні депутати — члени фракції НДП, що працюють у Комітеті з бюджету Верховної Ради. Разом з керівниками облдержадміністрації й обласної ради вдалося відстояти і цілу низку позицій по Одеському регіону в цілому. Адже Одещина є донором державного бюджету.

За останні два місяці я кілька разів зустрічався з президентом Українського Дунайського пароплавства, начальником Ізмаїльського порту і директором Ізмаїльського судноремонтного заводу. У судноремонтного заводу дуже складна фінансова ситуація, хоча головне — робота — є. А якщо є робота, то будуть і надходження. Перспектива в підприємства непроста — треба багато працювати. Ми розмовляли про це з директором підприємства Н. Шемшуром. ІСРЗ може просто не витримати конкуренції. На цьому ми розсталися з директором заводу.

Щодо Українського Дунайського пароплавства, то, сподіваюся, 2004 року ми одержимо дотацію в розмірі 16 млн. грн. на будівництво суховантажного флоту для ВАТ «УДП». На 10 млн. грн. мають бути споруджені корпуси двох морських суден, ще на 6 млн. грн. — баржі для пароплавства на Кілійському суднобудівно-судноремонтному заводі. Це «добрі» цифри. Це порятунок для Придунав’я, адже цей край більше, ніж інші, постраждав від зовнішніх і внутрішніх політико-економічних і навіть природних обставин. Надання цих грошей — дуже непросте питання, але я вірю, що уряд, бюджетний комітет підтримають нас.

Дуже важливо, що нам удалося відстояти нульову ставку податку на додану вартість на транзит. А якби ще забрали портові збори, можна було б, як кажуть моряки, сушити весла. Але це, на щастя, було знято з порядку денного, хоча торг почався з 25 відсотків.

У Придунайському регіоні за останні кілька років уже побудовано три об’їзні дороги. У листопаді було здано об’їзну дорогу навколо с. Нової Некрасівки Ізмаїльського району, внутрішнього транспортного сполучення Рені—Ізмаїл—Одеса—Миколаїв—Маріуполь—Азовськ, прискорило і поліпшило проїзд до Ренійського порту і до переправи Рені—Галац.

Нині працюємо над питанням поромної переправи, яка дала б змогу з’єднати 7-й і 9-й міжнародні транспортні коридори. Але до поромного комплексу потрібна автомобільна дорога. Я зробив депутатський запит. Треба більш як 2 млн. грн. Сподіваюся, цей об’єкт буде враховано під час фінансування «Укравтодору». Дорогу потрібно збудувати вже цього року.

Реконструюється залізниця. На ділянці від Білгород-Дністровського до Ізмаїла освоєно в 2003 році близько 12 млн. грн. Ізмаїльський морський торговий порт матиме нові під’їзні колії, що дасть можливість збільшити вантажообіг на 1,5—2 млн. грн. Хороша перспектива, якщо врахувати, що порт переробляє майже 5 млн. тонн вантажів на рік.

Найактуальнішим для Придунав’я було і залишається питання наявності виходу в море для українських суден нашим судноплавним каналом. Рішення, як відомо, нарешті прийнято, але фінансування каналу з державного бюджету поки що на 2004 рік не передбачено, бо немає остаточного проекту, без якого неможливо включити об’єкт у бюджет. На засіданні колегії Мінтрансу я запитав про канал міністра. Він відповів, що канал цього року побудуємо.

Ізмаїл.