Нещодавно спостерігав за тим, як гарненька «Шкода» та пихатий джип застопорили одне одного у висотному паркінгу столичного торговельного комплексу «Україна». Не дивно, бо водії лавірували на маленькому острівці, обмеженому стінами і сигнальними фішками, які вказували межу двостороннього руху.
Я згадав про цю ситуацію, бо за кілька днів перед тим мене переконували: американський посол дуже добре відгукувався про будівництво цього торговельного комплексу. А відтак випадково побачений автомобільний екстрим якнайліпше характеризував логіку подій минулого місяця.
Пенсійний екстрим
З початку року розпочалася пенсійна реформа, про що урядовці розводилися, як про панацею від усіх бід для людей похилого віку. Але тепер багато хто з них так не думає, бо в січні пенсіонери переважно одержали всього-на-всього на п’ять—шість гривень більше, ніж у грудні. Навіть грубе співвідношення працюючих і пенсіонерів (2:1) свідчить про те, що Пенсійний фонд опинився в такому собі паркінгу, де пасиви вже наїжджають на активи. А старі люди знову опинилися на маленькому острівці, обмеженому стінами територіальних пенсійних фондів і сигнальними фішками Президента країни. Леонід Кучма вже висловив своє невдоволення голові Пенсійного фонду Борисові Зайчуку і з приводу надмірної диференціації розмірів пенсій, і з приводу подальшого підвищення мінімальної. Зараз не про це. А про те, чому Пенсійний фонд і далі асоціюється з тісним паркінгом торговельного комплексу. Завтра столичні будівельники киватимуть на тимчасові труднощі: мовляв, чогось там недообладнали. Тепер прислухайтеся до ініціаторів пенсійної реформи, які кажуть фактично те саме, хоча звучить це інакше: не-до-пе-ре-ра-ху-ва-ли! Я зараз веду не про політику, хоч вона, як і економіка, наука точна. Є запитання суто економічного змісту, які поставали в січні. Наприклад, скільки нам треба побудувати паркінгів, щоб зрозуміти, що за кермом сидять не обов’язково аси або американські посли? Якої кількості тролейбусів, виготовлених на заводі «Авіант», достатньо для того, щоб переконатися у відсутності на них попиту? Утім, даруйте, минулого місяця столична держадміністрація нарешті від них відмовилася. Але запитання, як довго нам ще лічити, щоб досягти точного рахунку, зависло в повітрі. І цілком можливо, що середній розмір заробітної плати за 2002 рік (306 гривень 45 копійок), який використовували для перерахунку пенсій, ще ревізуватимуть у суді. Хоч як там буде, а нічого неймовірного, якщо раптом з’ясують, що поява урядової постанови від 20 листопада 2003 року коригувала липневі розрахунки уряду на 70 гривень, необхідних для точного перерахунку кожної окремої пенсії.
...А життя дорожчає
Січень пройшов під знаком боротьби з інфляцією, тобто виконавча влада боролася з проблемами, які власноруч і створювала. Ми вже відзначали, що неочікуване збільшення доходів, спричинене зростанням економіки у 2,1 разу швидше, ніж планувало Міністерство економіки, в поєднанні з труднощами переходу Держказначейства на єдиний рахунок виявилося прикрим подразником для подорожчання кредитних ресурсів на міжбанківському ринку. Початок року ознаменувався збільшенням ціни на природний газ, а скасування багатьох податкових пільг, сезонне підвищення мита на сиру нафту і зерно в Росії створили передумови для подальшого зростання цін у різних галузях промисловості і сільського господарства. Прикро, але будівнитцво паркінгів для торговельних комплексів, скажімо, обійдеться замовникам дорожче на 20 відсотків (на суму сплаченого ПДВ).
Але чи не найбільше клопоту продовжує завдавати продовольчий ринок (читай «Баланс тижня» від 27 січня ц. р.). Тут, як кажуть, є дві новини — приємна і не дуже.
Почнемо з першої. Уряд таки відсунув на рік термін введення захищених голограмами документів на сертифіковані товари в роздрібній торгівлі. Отже, це не провокуватиме зростання цін. Але, за прогнозом зернотрейдерів, через подорожчання зерна на світових ринках і скорочення внутрішньої пропозиції у січні—червні вартість однієї тонни зерна сягне щонайменше 1450 гривень. Тож у першому півріччі ціни на продовольче зерно в країні зростуть на 21 відсоток — кепсько. Утім, за словами віце-прем’єра Івана Кириленка, ціни на хліб уряд втримає. У державних засіках лежить 2,5 мільйона тонн імпортного зерна, яке можна використати в разі підвищення цін для ресурсних інтервенцій. Звісно, зерна вистачить, і мова — не про голод. А про мізерну ефективність стабілізаційних постанов, які рекомендують встановлювати граничні рівні рентабельності з огляду на видатки, які, зрозуміло, можна й накрутити.
Для подолання зернового дефіциту Кабінет Міністрів не обмежився формуванням резерву, а ще й підвищив вартість вивезення зерна на експорт залізничним транспортом на 10 відсотків. Непогана думка, тільки запізніла: зерно 2003—2004 маркетингового року вивезли ще торік.
Усі ці маленькі прикрощі і негаразди в січні не похитнули віри головного банкіра країни Сергія Тігіпка в те, що за підсумками року інфляція становитиме 4—5 відсотків, тобто буде менша за ту, що закладалася в бюджет на цей рік. Радник Голови НБУ з питань макроекономіки Валерій Литвицький вважає, що такий ціновий тренд дав би Нацбанку змогу ефективніше впливати на зниження процентних ставок. Але загалом він вважає, що прогнози — річ невдячна, особливо після результатів минулого року.
У січні Президент країни Леонід Кучма на Всеукраїнській нараді з питань боротьби з корупцією зробив свій власний баланс. Маловтішний для багатьох міністерств і відомств, місцевих органів влади. Може, якби таких балансів ми мали більше, наша економіка не асоціювалася б з паркінгом у торговельному центрі, в якому неможливо мирно роз’їхатися.
