Держава відстоює свої майнові права на Інгулецький ГЗК
Унікальні з точки зору державного управління інколи бувають рішення. Наприклад, 26 січня віце-прем’єр Андрій Клюєв розпорядився захистити інтереси держави. Згідно з цією вказівкою, Фонд державного майна, Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку, Міністерство промислової політики, Міністерство юстиції, Державна акціонерна компанія «Укррудпром» та Генеральна прокуратура повинні перешкодити штучному зменшенню державного пакета акції АТ «Інгулецький ГЗК».
Хай читача не дивує, що для захисту майнових прав держави віце-прем’єр видає спеціальне розпорядження. У випадках зі збереженням майнових прав держави такі дії уряду вже стали звичними і навіть необхідними. Останнім часом комерційні структури все частіше намагаються реалізовувати свої оборудки через державних службовців середньої ланки. Останні роблять свою справу і вже можуть відпочивати на пенсії, а держава потім починає відігравати ситуацію назад. До останнього часу жоден державний службовець в Україні не поніс відповідальність за завдання шкоди державі внаслідок своїх навмисних дій або недбалості. Можливо, саме це зумовлює сміливість державних службовців у співпраці з комерційними структурами.
Свої особливості мають і взаємовідносини держави і великого бізнесу в історії з Інгулецьким гірничо-збагачувальним комбінатом, контроль над яким комерційні структури намагаються перебрати від ФДМУ і Укррудпрому.
Усе почалося 10 квітня 2003 року, коли збори акціонерів комбінату ухвалили рішення про проведення додаткового випуску акцій цього акціонерного товариства. Внаслідок операції частка держави зменшувалася з 50%+1 акція до 38%. Порушення прав головного акціонера, на думку представників влади, були очевидними, і уряд в особі Фонду державного майна мав усі підстави добиватися скасування цієї емісії. Але за всієї цієї «простоти» держава ось уже майже протягом десяти місяців намагається відстояти свої інтереси і наразі їй це вдається не завжди. Достатньо сказати, що окрім уряду позицію фонду підтримують Президент України Леонід Кучма, Кабінет Міністрів в особі Віктора Януковича. За особистою вказівкою Президента Кучми було звільнено чиновників (інформація «Інтерфакс—Україна»), які від імені держави брали участь у зборах акціонерів, але колотнеча триває і досі.
Спершу Фонд виграв судову естафету. У листопаді 2003-го Вищий господарський суд поставив крапку з додатковим випуском акцій ІнГЗК: суд зробив висновок, що «органи управління ДАК «Укррудпром», до статутного фонду якої передано 50 % + 1 акція ВАТ, при ухваленні рішення про додаткову емісію були зобов’ язані діяти за встановленими державою обмеженнями, які випливають із закріплення в державній власності пакета акцій ВАТ, і не мали права приймати рішення про зниження впливу держави на ухвалення рішень загальними зборами акціонерів ІнГЗК». Ця операція мала стати уже надбанням історії, але, як з’ясувалося пізніше, завдяки вправності частини акціонерів рано було інгулецький скандал скеровувати до антології української приватизації. Бо його прихильники вирішили рішення найвищої господарської судової інстанції змінити у суді нижчого рівня. І вже наприкінці листопада ТОВ «ТС Лтд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом. Україно-панамське «ТС Лтд.» вимагало від суду зареєструвати результати додаткової емісії акцій і доручити Держкомісії з цінних паперів видати необхідні реєстраційні документи. І суд зобов’язав Держкомісію виконати вимогу акціонерів про додаткову емісію акцій. Однак Фонд держмайна, як пише у своїй заяві до Вищого господарського суду України М. Чечетов, до участі у справі не залучався. Незабаром судовий документ потрапив до юридичного департаменту ДКЦПФР, який дав висновок про необхідність виконання судового вердикту. Зрештою в передостанній день 2003 року, як повідомив «Інтерфакс—Україна», комісія зареєструвала емісію на ІнГЗК.
За інформацією цього ж джерела, за підписом перших осіб цієї установи розійшлися листи на адреси Президента, Генерального прокурора з проханням не допустити додаткової емісії, а Віктор Янукович заявив агентству, що найближчими днями «ми підійдемо до розгляду цього питання з залученням компетентних органів». І вже незабаром керівник юридичного департаменту ДКЦПФР, у надрах якого визріла думка виконати рішення столичного суду, раптово подав у відставку за власним бажанням. Тоді як заступник виконавчого секретаря ДКЦПФР Олексій Петрашко заявив інформаційному агентству «Інтерфакс-Україна», що комісія оскаржить у Вищому господарському суді рішення Київського господарського суду.
Як цитує «Інтерфакс-Україна» пана Григоренка (перший заступник голови Фонду держмайна), «акцію проведено під Новий рік, коли всі готувалися до свята, (акціонери. — Прим. авт.) знайшли собі прихильників в ДКЦПФР, на додачу суд узяв на себе невластиві йому функції, і це було приурочено до зборів, які мали ухвалити результати додаткової емісії». Одразу ж Григоренко припустив, що реєстрація ДКЦПФР додаткового випуску акцій була добре спланованою оборудкою.
З одного боку, така одностайність — це великий плюс для держави. І посадовці налаштовані відновити статус-кво. Перший заступник голови Фонду держмайна Євген Григоренко заявив «Інтерфаксу—України», що фонд вважав і вважає протизаконною проведену емісію акцій, і налаштований використовувати своє право на оскарження рішень, сподіваючись виграти справу. Однак, з другого боку, є відомості, що ініціатори проведення додаткової емісії акцій ІнГЗК уже мали можливість перепродати їх. Цілком очевидно, що перший покупець також міг реалізувати свою покупку або закласти в якомусь з офшорних банків. Отож рішення Вищого господарського суду буде значно важче втілити.
Відтак наша ремарка про «унікальність» вказівки Андрія Клюєва відстояти інтереси держави уже не видається такою єхидною, як могло б здатися. Бо завдяки декільком бізнесменам, на мій погляд, організовано схему, яка дає змогу всупереч позиції провідних посадовців країни фактично змінювати власника підприємства. Щоб ошукати державу, уникнувши приватизації, потрібно лише, як на мене, провести рішення через другий ешелон чиновників, і можна спочивати на лаврах.
