Цього тижня виник новий скандал навколо розподілу іракських контрактів
Американська компанія «Халлібертон» звільнила двох співробітників, обвинувативши їх в отриманні хабара під час розподілу договорів на обслуговування американських військ в Іраку. Тим часом США дали зрозуміти, що принципи розподілу контрактів змінюватимуться. Раніше Вашингтон стверджував, що країни, які не підтримали війну в Іраку, їх не одержать. А тепер на свій шматок «багдадського пирога» зможуть розраховувати французькі та німецькі компанії. Можливо, одержить його і наш найближчий стратегічний партнер — Росія. Київ поки що перебуває в тривожному чеканні. Які наші шанси, «ГУ» вирішив з’ясувати в українських експертів.
Ігор БУРАКОВСЬКИЙ, співдиректор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, доктор економічних наук, професор:
— На мою думку, українські компанії мають реальні шанси отримати низку контрактів. Реалізація цієї можливості залежатиме не тільки від активності України та наших компаній на міжнародній арені, а й від рівня конкуренції, так би мовити, на «ринку відбудови Іраку». Сьогодні про свою зацікавленість в отриманні відповідних контрактів заявило багато компаній з різних країн, але за логікою більше шансів матимуть представники країн коаліції. Найгостріша боротьба очікується у сфері нафтовидобутку. Очевидно, що контракти будуть досить великі, а тому для українських фірм більш реальним варіантом є різні форми партнерства з великими міжнародними компаніями.
Зрозуміло, що врешті-решт усе залежатиме від механізму та критеріїв розподілу контрактів. Але вже тепер можна стверджувати, що донори — а це передусім США — намагатимуться вирішити при цьому цілу низку питань, пов’язаних з посиленням власних політичних позицій. Ідеться про цілі, які ставлять донори у відносинах з країнами—претендентами на кошти. Саме тому сьогодні не до кінця зрозуміло, чи буде якийсь єдиний координатор відбудови, а якщо буде — то хто.
Анатолій КІНАХ, президент Українського союзу промисловців та підприємців:
— Наша країна має великі промислові, кадрові можливості, багатий досвід роботи у близькосхідному регіоні. Тож можливу участь вітчизняних підприємств у відбудові Іраку можна розглядати як своєрідний іспит на вміння просувати та захищати національні економічні інтереси. Задля цього необхідно об’єднати політичні, дипломатичні та економічні зусилля влади і вітчизняних менеджерів.
Про готовність узяти участь у відбудові Іраку заявили, зокрема, «Нафтогаз України», «Азовмаш», «Мотор Січ», Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання імені Фрунзе, Запорізький завод металоконструкцій, корпорації «Укрбуд» та «Укртрансбуд», «Гідроелектромонтаж», «Укргідроенерго», «Укрмонтажспецбуд». Вони очікують на прагматичні рішення та конкретні дії США щодо реальної участі наших підприємств в Іраку.
У травні минулого року УСПП створив постійну робочу групу з питань участі вітчизняних компаній у відбудові цієї країни. Ми відправили до післявоєнної адміністрації США в Іраку, до Агентства міжнародного розвитку США та головного американського підрядника — компанії «Бектел» — детальну презентаційну інформацію про зацікавлені українські компанії. Важливо налагодити також прямі контакти з суб’єктами господарської діяльності в самому Іраку — УСПП працює в цьому напрямі. Шанси українських підприємців значно зростуть після відновлення роботи посольства та торгово-економічної місії України в Багдаді.
УСПП планує підписати з МЗС України меморандум про узгодження дій щодо сприяння залученню українських компаній до субпідрядних замовлень на відбудову Іраку — сподіваємося спільними зусиллями прискорити вирішення цього питання. Сприятиме цьому і участь наших підприємств у міжнародній виставці «Rebuіldіng ІRAQ», яка відбудеться в Йорданії 17—22 березня. Формувати відповідну делегацію з вітчизняних бізнесменів УСПП уже розпочав.
Володимир ПОЛОХАЛО, шеф-редактор журналу «Політична думка», провідний науковий співробітник Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України:
— Україна об’єктивно має шанси, на відміну, скажімо, від Росії, яка виступила з різкою критикою американського підходу до Іраку, отримати ті чи інші контракти. Але говорити про конкретизацію такої можливості зарано. Сьогодні недостатньо відправити до Іраку миротворчі сили. Вважаю, що дуже важливим нині є і те, яким шляхом, демократичним чи ні, здійснюватиметься в Україні конституційна реформа. Методи і способи її запровадження, без урахування пропозицій опозиції, уже знайшли відгук і в офіційних колах США. І якщо у лютому-березні пропрезидентська більшість у парламенті зробить усе, щоб заблокувати всенародні вибори у жовтні, я припускаю, що США, як країна, котра надає величезного значення вільним, справедливим і чесним виборам, може висловити свою негативну реакцію, що не може не позначитися на загальному характері стосунків між Києвом та Вашингтоном. А погіршення цих стосунків або втрата певної довіри, у свою чергу, не може не вплинути на отримання Україною вигідних для неї контрактів в Іраку.
Олександр СУШКО, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України:
— Україна має всі підстави претендувати на частку в іракських контрактах, співмірну з часткою її військового контингенту в коаліційних силах. Сьогодні Україна має п’ятий за чисельністю контингент (після США, Британії, Іспанії та Польщі). Отже, ми могли б бути п’ятим інвестором. Однак такий сценарій був би надто оптимістичний, зважаючи, що успіх у просуванні проектів залежить від двох речей: 1) здатності компаній пропонувати економічно вигідні, конкурентоспроможні пропозиції, професійно оформлювати, просувати і подавати їх; 2) здатності держави ефективно лобіювати ці проекти.
На жаль, наші можливості в цих аспектах обмежені. По-перше, існує дефіцит бізнесових менеджерів-міжнародників, обізнаних з тонкощами конкурентної боротьби із впливовими західними компаніями; по-друге, стан відносин України зі Сполученими Штатами — основним «розпорядником» нинішнього Іраку — залишає бажати кращого. США насамперед заохочують власні компанії, у другу чергу — компанії найближчих союзників: Великої Британії та Польщі. Втім, навіть Польща поки що не може похвалитися успішним бізнесовим просуванням у Іраку. Тож певне розчарування України нинішньою ситуацією можна пояснити завищеними очікуваннями, які побутували на початку іракської кампанії. Проте Україна зберігає непогані шанси на контракти в Іраку, особливо після того, як там буде сформовано новий уряд, який шукатиме зовнішніх партнерів, виходячи з прагматичних міркувань. Навряд чи Україна отримає доступ до найсмачнішої частини «багдадського пирога» — розробки нафти, однак в галузі будівництва та транспорту, зокрема трубопровідного, певне вікно можливостей є.
Леонід ПОЛЯКОВ, експерт з військових питань Центру Разумкова:
— Як на мене, Україна має шанси отримати певні можливості на ринку Іраку для своїх виробництв. Але в чому це буде конкретно виражено, поки що сказати важко. Чи військова це таємниця? Гадаю, це більше схоже на ділову таємницю. Поки переговори не закінчено, ніхто з учасників, як правило, проміжні результати не оприлюднює. Це практика міжнародного бізнесу. Все іде за планом.
Підготували Ганна ЛУКАНСЬКА, Наталя ФІЛІПЧУК.
