Немає такого стратегічного, якого не розкрутили б

Главу ФДМУ непокоїть чимало проблем, які постають під час конкурсної процедури продажу і після її завершення в судах загальної юрисдикції. За його словами, «використовуючи недосконалість чинного законодавства, окремі комерційні структури ніби виштовхують на апеляційне поле в ролі дванадцятого гравця виконавчого суддю, який починає грати за ту чи іншу команду, сіючи хаос, дезорганізацію у проведення конкурсу, і, як наслідок, його призупиняють». Конкретно — мова про призупинення конкурсу з продажу держпакета ВАТ «Дніпровський меткомбінат імені Дзержинського». Тут і додати нічого. Про конкурс з продажу держпакета іншого меткомбінату — імені Петровського (Дніпропетровськ) — йдеться, як про завершений. Авжеж, наприкінці минулого року корпорація «Індустріальний союз Донбасу» стала переможцем конкурсу з продажу 42,2 відсотка акцій «Петровки». Але читач пам’ятає, що торік газета не раз розповідала про стан справ на цьому підприємстві. На сьогодні заробітна плата на комбінаті найнижча в галузі (у середньому на 150—200 гривень менше, ніж деінде). Це дає менеджменту економію щомісяця до 2 мільйонів гривень. З такими грішми можна поборотися і з новим співвласником. Тож ми маємо підстави не поділяти оптимізму Михайла Чечетова.

Нагадаємо одразу: про підозри, що на комбінаті розкручують схему фіктивного банкрутства, газета повідомляла задовго до того, як на цю тенденцію звернув увагу Президент країни. У вересні минулого року, назвавши таку практику звичайною для нашої економіки, Леонід Кучма акцентував увагу на тому, що зафіксовано лише поодинокі випадки притягнення осіб до кримінальної відповідальності за фіктивне банкрутство. Додамо: та сама картина і в Росії. Ані тут, ані там немає спеціального експертного органу, який би фахово досліджував такий феномен економічних злочинів, а правоохоронні органи не в змозі довести умисну протидію погашенню боргових зобов’язань перед кредиторами з боку менеджменту або власників компаній. І не лише вони не в змозі.

Відтоді, як у жовтні 1999 року держава передала в управління україно-кіпрському товариству закритого типу (уповноваженій особі) 60,29 відсотка акцій меткомбінату імені Петровського, його перевіряли десятки разів — податкові контролери, робочі комісії Мінпромполітики, Кабінету Міністрів, але до справи про фіктивне банкрутство не дійшло. Розвиток подій на комбінаті, на мою думку, вказує на те, що на підприємстві саме це і відбувалося. Але факти лишилися «в чернетках» перевіряльників, податківців, урядовців, газетярів, і так і не потрапили до суддів для розгляду по суті.

А що ж було? Спочатку уповноважена особа «створила систему управління товариством (тут і надалі подаються лише висновки контрольних комісій державних органів. — Авт.), яка дозволяє навіть при достроковому припиненні повноважень з управління державним пакетом акцій здійснювати контроль за господарською діяльністю товариства». Поки угода про управління діяла, державний пакет зменшився з 60,28 відсотка статутного фонду до 42,2 відсотка, який згодом і продали «Індустріальному союзу Донбасу».

Угоду стосовно управління держпакетом комбінату з «інтертрейдівцями» розірвали, але вже рік потому, як Арбітражний суд Дніпропетровської області порушив справу про банкрутство, а саму процедуру розпорядження майном надійно заблокували в судах різних інстанцій кредитори, податківці і, власне, підприємство.

Збігло чимало води. Глава ФДМУ Михайло Чечетов жалівся Прем’єр-міністрові на те, що ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Петровського» внаслідок цілої низки помилок і протиправних дій однієї з фінансово-промислових груп фактично виведено з-під контролю Фонду державного майна України. З’ясували, що за час управління держпакетом цієї групи борги підприємства зросли з 300 мільйонів гривень у 1999 році до майже 1 мільярда у 2003-му (58 відсотків усіх активів). Корпорація «Індустріальний союз Донбасу» публічно звинувачувала менеджмент комбінату, вказуючи на те, що на «Петровці» розгортають «план організації процедури банкрутства, приховуючи від громадськості схеми виведення капіталів з обороту акціонерного товариства за допомогою офшорних компаній та афельованих структур». Зупиняли, відновлювали і знову зупиняли справу про банкрутство...

Проте комбінат увесь цей час продовжують контролювати структури, наближені до тепер уже традиційного кредитора підприємства. І не дивно, з огляду на сотні угод про відкриття кредитних ліній і те, яка роль відводилася його представникам під час санації підприємства. Зараз не про це. Менеджмент комбінату нарощував заборгованість так стрімко, ніби бажав саме цього. Так, окрім грошових коштів за реалізовану та одержану продукцію та сировину розраховувалися векселями. «Суми непогашених векселів, прийнятих в рахунок погашення дебіторської заборгованості зростали відповідно на 01.01.2001 року — 13855 тис. грн.; на 01.01.2002 року — 100998 тис. грн.; на 01.01 2003 року — 99876 тис. грн.» Перевіряльники дійшли висновку: «Упродовж 2001—2002 років проти 2000 року залишок непогашених векселів збільшився більш ніж у сім разів, що значно підірвало фінансовий стан підприємства шляхом недоотримання значної маси оборотних коштів».

Або ще приклад. Якщо в липні 2003-го кредиторська заборгованість комбінату становила 1001,6 мільйона гривень, то вже в серпні —1157,7 мільйона гривень, а у вересні сягнула 1224,6 мільйона гривень. Крім цього, на початок жовтня підприємство мало борги перед бюджетом у розмірі 16,9 мільйона гривень.

Ситуація, яка склалася на підприємстві, зрозуміло, не може не зачіпати інтересів трудового колективу. Це підтверджують і дані опитування працівників ДМК імені Петровського, проведеного Центром суспільно-інформаційних технологій. Відповідно до отриманих результатів, 80 відсотків опитаних відзначили, що заробітна плата в них нижча, ніж на інших підприємствах галузі. Серед змін, які найбільше очікують члени трудового колективу, — підвищення зарплати, поліпшення умов праці та інвестиції в оновлення виробництва. Хоча серед бажаних змін для працюючих на комбінаті на першому місці перебуває підвищення заробітної плати, про що зазначили 96 відсотків опитаних. Вони добре усвідомлюють: без інвестицій в розвиток підприємства досягти цього буде неможливо. Тому, напевно, 54 відсотки працівників готові підтримати інвесторів, які здійснять зміни в керівництві підприємства, будуть вкладати гроші в розвиток комбінату і підвищать заробітну плату робітникам.

Усе це можливо лише за умови зупинення штучного заганяння підприємства в боргову яму. Отож державі слід подбати про долю багатотисячного колективу ДМК імені Петровського. Проте поки що жодних кроків з боку державних органів, спрямованих на виправлення ситуації на «Петровці», не видно.

Невже все, що було, то вже загуло? І держава змирилася із втратою «Петровки»?!