У понеділок автор цих рядків ходив поглянути на сенсацію. Сенсацію обіцяли оприлюднити у Зоряному залі столичного планетарію, на Перших загальнонаціональних зборах суб’єктів видавничої справи України. Проект сенсації (тобто проект рішення з’їзду) звучав приблизно так: «Закликаємо всіх видавців у новому році жити за законом, який нам подобається більше!».
Річ у тім, що з 1 січня 2004 року наші видавці живуть за двома законами: один надає податкові пільги, другий їх скасовує. І обидва закони чинні! Звісно, це спрощений виклад, є ще юридичні нюанси, але в цілому ситуація саме така. І це збиває з пантелику видавців. А їх в Україні чотири тисячі. На збори з’їхалось близько двохсот. Як почесного гостя запрошували Миколу Азарова. Він не прийшов, зате в президії зборів сиділи відповідальні особи з ДПА та Мін’юсту.
Справді, за яким законом жити видавцям? Дехто з них просто зупинив бізнес і чекає, чим усе закінчиться. А ті, хто ризикує працювати, озираються на двері. Цікаво, що коли з президії делегатам запропонували: «Підніміть руки, хто платить податки» — підняли руки чоловік двадцять. «А тепер — хто не платить» — теж чоловік двадцять. Решта мовчки дивилась на представника ДПА — мовляв, дурних нема, це зараз він добрий, а завтра що? Справді, з державою жартувати не варто, до цього закликав й дехто з видавців, і їхні голоси переважили, і таким чином сенсацію було погашено. Схилились до того, що у нас називається «виваженим рішенням». Тобто нехай ДПА і Мін’юст порадяться, узгодять справу з Комітетом ВР з питань фінансів і банківської діяльності, а через кілька днів видадуть спільне роз’яснення.
Добре те, що добре закінчується. Щоправда, в рішенні зборів залишилися слова про те, що наш уряд веде агресивну політику проти української книжки. Звучав навіть заклик знайти головного ворога Книжки й подати на нього до суду. Але в країні виважених рішень знайти такого зловмисника, мабуть, неможливо.
