Почалося все з того, що Степан з молодим прапорщиком, якого всі знали під прізвиськом Кущ, пішли на випускний вечір Степанового молодшого брата. Сам Степан з цієї нагоди надягнув новенький білий костюм і мав у ньому такий імпозантний вигляд, що куди там твоєму Алену Делону. Випускний вечір удався на славу. І коли вони вже пізно вночі поверталися назад, їм, скажімо так, було дуже весело.
...Вранці Степан дуже здивувався, побачивши на собі дивне вбрання. Білі новенькі штани кудись зникли, а замість них на Стьопі були чудернацького вигляду шорти з рваними краями, до того ж неоднакової довжини. Степан мучився розгадкою того, що сталося, до обіду, поки до нього не прийшов Кущ. Спільно, ціною неймовірних зусиль, їм усе-таки вдалося відновити хроніку подій. Річ у тім, що, повертаючися додому, хлопці зіткнулися з певними труднощами. Проблема полягала в тому, що на шляху двох гарячих чоловіків протікала річечка, а щоб дістатися до моста через неї, треба було зробити гак — якихось триста метрів. Само собою зрозуміло, що ніхто до моста не пішов.
Відважний Степан звернувся до Куща з такою пропозицією: мовляв, у мене новенький білий костюм, і я в ньому не полізу в брудну річку. Дай, друже, свої чорні штани. Кущ не став маніритися і покірно стягнув штани. Степан одягнув їх і хоробро ступив у воду, добре, що в річечці було води по коліна. Поки Степан форсував водяну перешкоду, Кущ, недовго думаючи, натягнув Степанові штани і теж поліз у річку. На іншому березі Степан не без сарказму оцінив той вигляд, у якому після водної процедури перебували його штани. Однак метикуватий Кущ запропонував варіант: а чому б не зробити з поганих штанів гарні шорти? Сказано — зроблено. Трохи помучившись, хлопці відірвали штанини і вже в такому пляжному вигляді Степан прийшов додому.
