Земне з небесним

Людина літає в космос не лише «для науки», тут завжди є й певний моральний сенс, що поєднує земне з небесним. Чи так це? — запитали ми у Леоніда Костянтиновича. Він відповів:

— З космосу Земля бачиться прекрасною й безгрішною. Очевидна і її слабка захищеність з боку космосу. Тонкий шар атмосфери — єдиний щит, на який ми, людство, можемо розраховувати на випадок зіткнення з великими метеоритами чи, не дай Бог, з астероїдами.

Звичайно, бачене в космосі не могло не вплинути на мене. Цей вплив не лише в тім, що я вже не можу просто так зірвати зелений листочок з дерева чи наступити на травинку, яка росте з землі. Цей вплив позначився й на моєму світоглядові громадянина, українця. Всі проблеми суспільства, дрібні й не дрібні, після польоту я бачу під зовсім іншим ракурсом, ніж до польоту, сприймаю й переживаю їх зовсім по-іншому. Як по-іншому? Глибше, із значно гострішим співпереживанням до тих, хто з якихось причин погано живе.

Після космічного польоту, для того, щоб «вписатися» в наше політичне поле, я досить довго його вивчав. Хотів знати, хто є хто. Коли запитують, чому я не з тими, а з іншими, відповідаю: саме тому, що я всіх добре знаю.

Так, гріхів на Землі, і особливо в нашій державі, надто багато. Не повинна так жити людина, якій не так вже й багато відведено часу на Землі.

Можна сварити владу, неспроможну вирішити всі проблеми. Але я вважаю, що влада працює настільки, наскільки вона вміє і наскільки ми їй дозволяємо. Потужності, з якою влада працює, замало для швидкого руху вперед. На це є об’єктивні й суб’єктивні причини. А основне — система, в якій влада працює, значно знижує той коефіцієнт корисної дії.

І коли хтось «випадає» з уряду, то це не тому, що вони некваліфіковані працівники, а тому, що вони не вписалися в нинішню систему влади. І уряд тут сварити не варто, треба міняти систему влади, а це компетенція в основному Верховної Ради.

З великими потугами у нас ідуть зміни подібного масштабу. Такі ми є. Але крім нас, ніхто наших проблем не розв’яже: ні США, ні Європа. І їхати до Європи, просити там якихось санкцій проти своєї держави — це не личить ні пересічному громадянинові України, ні, тим паче, її народному депутату.

Звичайно, є питання до запропонованої моделі політреформи. Зокрема, маю неоднозначне ставлення до двох важливих пунктів — вибори народних депутатів на пропорційній основі і вибори Президента парламентом чи всенародно. Але ж це треба вирішувати з урахуванням думки суспільства і доцільності та корисності для держави.

На мій погляд, політреформа буде неповна без значного підвищення нашої політичної, а то й елементарної людської культури, без прийняття закону про опозицію, без змін і доповнень до Регламенту Верховної Ради, без обмеження недоторканності народного депутата, чого вимагають на зустрічах виборці.

Як мажоритарник, буваю в окрузі раз на місяць, як і передбачено Верховною Радою. Проблем надто багато. Намагаюся вирішувати їх якомога більше. Звичайно, що всіх не розв’язати, особливо тих, які мають фінансове підгрунтя.

Є проблеми, породжені недоліками нашого законодавства. Передусім, впадають в око недоліки земельного кодексу. Багато клопотів з розпаюванням землі. Люди звертаються до судів, рішеннями яких вони або незадоволені, або судові рішення не виконуються.

Особливо мене хвилює те, що депутат не має можливості істотно допомагати виборцям у боротьбі з хворобами, злиденністю, нещасливими долями.

Звичайно, роблю все для сприяння газифікації сіл, будівництву лікарень, шкіл, їх комп’ютеризації. Багато що вдалося. Однак ще більше треба зробити.

Як заступник голови комітету з питань національної безпеки і оборони, я займаюся соціальним захистом тих, хто служив чи служить в армії. На жаль, тут клопотів достатньо. Чинне законодавство не завжди має фінансову підтримку. Це одна із основних проблем.

Досі не ліквідовано різницю в пенсійному забезпеченні тих, хто звільнився в запас до і після 1992 року. Бюджетом цього року передбачено певні кошти для розв’язання цієї несправедливості. Соціальну напругу створює і величезна кількість безквартирних у збройних формуваннях. Кошти, які виділено на цей рік, чималі, але проблем до кінця, звичайно, не вирішують.

Скорочення чисельності Збройних Сил — це непопулярний і болючий захід. Надходить багато листів і звернень від військовослужбовців, які вважають що з ними обійшлися несправедливо. Звичайно, треба якомога повніше враховувати побажання тих, кого звільняють.

Як позаштатний Радник Президента з питань авіації і космонавтики, опікуюся відповідними питаннями. Про одне з найболючіших не можу не сказати. Ще в грудні 1999 року у зв’язку з великою кількістю авіакатастроф ухвалено закон про створення Державіанагляду. Основне його завдання — убезпечення від авіаційних пригод та розслідування тих, що сталися. В авіаційній державі така структура потрібна, цього вимагають і авіаційні закони Євросоюзу, до яких ми зараз адаптуємося.

Президент ставив перед урядом України конкретне завдання: створити таку структуру ще 2000 року. А 2 жовтня 2001 року Президент уже дав доручення урядові: «Терміново подати проект указу». І це «терміново» виконується й досі!

Тим часом сталися дуже тяжкі авіакатастрофи, що мали масштабний негативний резонанс у всьому світі. Це і Скнилівська трагедія з літаками Су-27, і збитий Ту-154, і катастрофа нашого літака з 42-ма провідними фахівцями авіагалузі України та Росії, і катастрофа нашого Як-42 з 62-ма іспанськими військовиками тощо.

Певен, якби Державіанагляд було створено вчасно, деяких із цих катастроф можна було б уникнути.

Основною причиною зволікання зі створенням Державіанагляду є небажання деяких наших авіаційних діячів бути під контролем держави. І якщо брати, приміром, Скнилівську трагедію, то основною причиною її є не помилка пілота, а поведінка тих клерків, які загнали його в певні умови, за яких він припустився цієї помилки.

Часто, спостерігаючи метушню окремих політиків, партій, груп, що захищають свої корпоративні інтереси, я переношуся в космос і думаю: яка це марнота марнот, яке це все дріб’язкове, маловартісне на тлі вічності. Як ми не вміємо цінувати той малий відтинок часу, що нам судилося прожити на Землі. Цінуймо його. Будьмо співмірні з вічністю. Зуміймо зберегти свою самобутність, щоб світ, як казав Сковорода, не взяв нас у полон, не стоптав, не знівечив нас...