Оздоровитися через страхування

Всеукраїнське жіноче народно-демократичне об’єднання «Дія» постійно проводить моніторинг демографічних процесів в країні, співпрацює з лікарями, фахівцями в галузі управління охороною здоров’я, представниками інших громадських організацій, парламентаріями. Адже, за великим рахунком, здоров’я нації — це її майбутнє, найсерйозніше питання національної безпеки

Упродовж останніх років в Україні зросло державне фінансування охорони здоров’я, але коштів на лікування хворих та гідну зарплату лікарям хронічно не вистачає. За підрахунками спеціалістів, для більш-менш нормального функціонування галузь потребує 18—19 млрд. грн., або 300—400 грн. на пересічного українця. На 2004 рік з держбюджету заплановано виділити 10,1 млрд. грн., тотбто половину потрібної суми.

Висновок неновий: фінансування галузі в Україні здійснюється за залишковим принципом. Сама система — затратна та неефективна. Вона гальмує розвиток прогресивних форм охорони здоров’я, зокрема, перехід до роботи за системою «сімейного лікаря» або лікаря загальної практики.

Змінити ситуацію, що створилася, на думку керівництва Міністерства охорони здоров’я України, покликаний стратегічний план удосконалення системи охорони здоров’я, що передбачає її глибоке реформування, додаткове залучення коштів. Складовою частиною плану є перехід до системи медичного страхування. Парламент має розглянути підготовлений до третього читання закон про загальнообов’язкове державне соціально-медичне страхування.

У депутатів та громадськості є істотні зауваження до законопроекту. Є побоювання щодо високого рівня податків, цільового використання коштів загальнодержавного страхового фонду, лікарняних страхових кас, психологічної неготовності українців до страхової медицини тощо. А головне питання — чи здатна запропонована модель страхування забезпечити належний рівень охорони здоров’я?

Життя демонструє конкретні приклади реформування охорони здоров’я на місцях, зокрема перехід до роботи за системою «сімейного лікаря» або лікаря загальної практики, створення різних моделей страхової медицини. У Харківській області, скажімо, відкрито понад 600 дільниць сімейної медицини, які обслуговують майже третину мешканців. З’ясувалося, що сімейні лікарі направляють до вузьких спеціалістів лише 7,3 відсотка пацієнтів, а дільничні терапевти — вчетверо більше.

У регіонах країни вже діє більше 120 лікарняних страхових кас (такі заклади вперше з’явилися в Німеччині ще у ХVІІІ столітті). Є й інші напрацювання. Наприклад, мешканці Шевченківського району Києва добре знають поліклініку № 2. Трудовий колектив поліклініки налічує майже 400 співробітників, середня зарплата яких становить близько 500 гривень. Цікаво, що на 2003 рік поліклініка отримала від держави 1,2 млн. грн., тобто 42 грн. на мешканця району. Додатково залучили 530 тис. грн. (14 грн. на кожного мешканця) завдяки впровадженню змішаної (солідарної) системи медичного страхування. Нині лікарня працює з десятьма страховими компаніями.

Зміст змішаної системи страхування полягає в тому, що працедавець укладає договір з трудовим колективом, а потім зі страховою компанією про виділення 5 відсотків щомісячного фонду зарплати на медичне страхування. Кожен з працівників також щомісяця перераховує 5 відсотків зарплати та отримує індивідуальний чи сімейний страховий поліс. За таким полісом працівник у будь-який час може отримати висококваліфіковану медичну допомогу. Передбачено, що кошти на страховий поліс накопичуються впродовж всього життя людини. Пенсіонери та інші окремі групи населення отримують медичну допомогу безкоштовно. Щодо працівників бюджетних організацій, то потрібні кошти на медичне страхування уряд щороку передбачає в державному бюджеті. За таких умов за 10—15 років можливо видати кожному громадянину України індивідуальний страховий поліс, що має передаватися у спадок.

Змішана модель страхової медицини повинна доповнюватися обов’язковим страхуванням сфер життя, що пов’язані з підвищеним ризиком, як-от, скажімо, у власників автотранспорту, пасажирів залізниць та авіаліній. Уряд має кожного року встановлювати відсоток від залишку коштів на рахунках страхових кампаній, що спрямовується на утримання відділень Червоного Хреста, лікарень, будинків для людей похилого віку, санаторно-курортного лікування, дієтичного харчування в школах.

Поєднання системи «сімейного лікаря» та різних моделей медичного страхування, введення госпрозрахунку для лікарень дасть можливість поступово переорієнтувати бюджетне фінансування на здійснення важливих державних програм.

«Дія» звернулася до парламентської фракції Народно-демократичної партії з проханням уважно розглянути підготовлений до третього читання законопроект про загальнообов’язкове державне соціально-медичне страхування. На нашу думку, в законопроекті не враховано вітчизняний позитивний досвід запровадження змішаної системи медичного страхування. В цьому питанні ми ризикуємо повторити помилки Російської Федерації.