За логікою життя

Більшість людей, проводжаючи рік, підбиває підсумки зробленого, замислюються над тим, що встигли здійснити, що не вдалося, вибудовують плани. Аналізують свої здобутки, мабуть, і всі колективи. Від найменшого до такого великого, як держава. Якби за такою шкалою почав вимірювати підсумки минулого року наш колектив однодумців — членів депутатської парламентської фракції партій Промисловців і підприємців та «Трудова Україна», то ліквідація пожежі на шахті імені Дзержинського державного підприємства «Ровенькиантрацит» в останній декаді 2003-го мала б усі підстави бути зарахованою і до наших активів.

— Який зв’язок між депутатською фракцією та підземною пожежею? — подумали ви.

Про це і хочу розповісти.

Представляючи і відстоюючи інтереси вітчизняного товаровиробника, фракція всіляко підтримує сучасні технології, без яких Україна приречена поповнити перелік країн так званого «третього світу». Це, зокрема, енергозбережні, екологічно чисті технології тощо. Тому не був несподіваним чи випадковим лист до фракції, в якому, зокрема, йшлося: «Зважаючи на значну кількість аварій на вугільних шахтах України з тяжкими наслідками, значними втратами та людськими жертвами, концерн «Укрросметал», до складу якого входить СНВП «Технокомпресормаш», у порядку власної ініціативи розробив документацію для створення мобільної пересувної азотної повітряно-мембранної станції АМВС-15/ 0,7С, тобто потужністю 15 куб. м азоту за хвилину і тиском 7 кг на кв. см». Керівництво концерну просило в цьому листі фракцію «посприяти передбаченню в Законі України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» коштів на виготовлення промислової партії азотних повітряно-мембранних станцій».

Актуальність проблеми не викликала сумніву. Кожний видобутий нині в Україні мільйон тонн вугілля коштує нам життя чотирьох гірників, один із них гине внаслідок пожеж і вибухів метану в шахтах. У сумному списку людей, які загинули через ці причини з 1991 року, понад 700 прізвищ! Матеріальні збитки від пожеж і вибухів за цей самий період перевищують 300 мільйонів гривень.

Гасіння пожеж у замкненому просторі, тобто в досить типових для шахт умовах, за допомогою інертизації — заповнення цього простору інертним газом азотом — на сьогодні є одним з найпрогресивніших способів у світовій практиці. Але в Україні необхідну для цього техніку не виготовляли. Така техніка базується на сучасних високих технологіях молекулярного рівня, хоча ідея, що лежить в основі станції, спроможної продукувати газоподібний азот безпосередньо на шахті, досить проста. Повітря, як крізь сито, продавлюється крізь мембрану, що пропускає тільки молекули певного розміру, а більші молекули втримуються, залишаються по інший бік. На щастя, кисень і азот відрізняються розмірами своїх молекул і тому їх можна розділяти.

Синтетична мембрана, що складається з пучка капілярних волокон, для свого виготовлення потребує надвисокого рівня відповідного фізико-хімічного виробництва. І подавати на таке «сито» непідготовлене, брудне повітря — собі на шкоду: дуже дорога мембрана, розрахована на 8—10 років експлуатації, швидко вийде з ладу.

Технічна документація на станцію, матеріали експертизи проекту свідчили: сумські машинобудівники на підставі власного багаторічного досвіду і новаторських рішень у галузі компресоробудування (скажімо, випуск гвинтових компресорів із ККД 92%!) та мембранних технологій у змозі створити обладнання високої надійності з технічними характеристиками, які не поступаються світовим аналогам — надійне, енергозбережне, високопродуктивне і високотехнологічне обладнання і, що теж важливо, в півтора разу дешевше за імпортне.

Тому фракція вирішила всіляко підтримати концерн.

Не стояло осторонь порушеної проблеми і Мінпаливенерго. З 2001 року, коли під час пожежі на шахті імені О. Засядька в Донецьку було успішно використано німецьку азотно-мембранну станцію, керівний орган галузі, вчені галузевих інститутів, переконавшися на практиці в перевагах азотної технології боротьби з вогнем, поставили на меті впровадити її у вітчизняній вугільній промисловості.

Депутатське звернення до Міністра палива і енергетики С. Єрмілова на підтримку зусиль машинобудівників виявилося зверненням до однодумця.

14 травня 2003 року на технічній нараді в Мінпаливенерго з питань розробки пожежобезпечних технологій роботи потужних лав на вугільних шахтах із використанням газоподібного азоту було ухвалено рішення про створення пересувних азотно-компресорних станцій вітчизняними виробниками, визначено два головні етапи роботи:

1. Створення експериментального зразка поверхневої пересувної азотної станції і технології її використання.

2. Створення експериментально-промислової партії пересувних азотно-компресорних станцій і розробка технологічних схем їх застосування в різних гірничо-геологічних умовах.

Головними організаціями — виконавцями проекту стали СНВП «Технокомпресормаш» концерну «Укрросметал», Науково-дослідний інститут гірничої механіки ім. М. Федорова, НДІ гірничої справи.

На цій нараді не просто побалакали і розійшлися: на розробку експериментального зразка станції Мінпаливенерго передбачило кошти в сумі п’ять мільйонів гривень. Почалося втілення задумів сумських конструкторів.

Водночас вирішувалося питання про фінансування у 2004 році виготовлення партії машин, щоб випробувати їх у різних умовах, відпрацювати технології, побачити напрямки вдосконалення конструкції. І щоб якомога швидше за допомогою мембранно-компресорних азотних машин отримати потужну зброю для боротьби з вогнем на копальнях усіх вугільних регіонів.

Економічний стан вугільної галузі не давав змоги розраховувати на те, що шахтарі знайдуть кошти, необхідні для закупівлі навіть кількох машин, тому треба було передбачити відповідні бюджетні асигнування. Не переобтяжуватиму читача детальною розповіддю про листування, зустрічі представників фракції з найвищими урядовцями — Прем’єр-міністром В. Януковичем (він, до речі, восени відвідав концерн «Укрросметал» і високо оцінив роботу зі створення станції), віце-прем’єрами — М. Азаровим, В. Гайдуком, міністрами — палива і енергетики С. Єрміловим, промислової політики А. М’ялицею, економіки та з питань європейської інтеграції В. Хорошковським, з питань надзвичайних ситуацій Г. Ревою, подробицями кількамісячної роботи.

За великим рахунком, це не було подоланням численних бюрократичних бар’єрів. Тривав насамперед спільний пошук оптимальних рішень. Адже за цими рішеннями — великі фінансові, матеріальні, людські ресурси. І урядовці, й депутати добре розуміли свою відповідальність, те, що ціна помилок може бути значною для держави.

Результатом роботи урядовців, народних депутатів стала поява в бюджеті-2004 рядка, який визначив, що Мінпаливенерго на придбання за рахунок державних асигнувань експериментальної партії азотно-мембранних станцій для гасіння пожеж на вугледобувних шахтах отримає 25 мільйонів гривень. Ще п’ять мільйонів заплановано на ці цілі Міністерством із питань надзвичайних ситуацій.

На час прийняття бюджету перша азотно-мембранна станція була готова, але в реальних умовах ще не випробувана.

...4 грудня близько десятої години вечора на шахті імені Дзержинського державного підприємства «Ровенькиантрацит» в обхідній виробці штреку на горизонті 400 метрів через замкнення силового кабелю спалахнули дерев’яні затяжки й почалася пожежа. На щастя, обійшлося без жертв, усіх, хто перебував у шахті — майже 200 гірників — евакуювали. Однак два тижні боротьби з вогнем не принесли бажаних результатів, і тоді виникла ідея спробувати використати нову азотну мембранну гвинтову станцію. Протягом 32 годин роботи станція подала 28 тисяч кубометрів азоту й припинила пожежу.

Ось така історія... Тому наша фракція вважає цю подію знаменною і для себе.

Звичайно, парламент — це насамперед законотворчий орган. Але абстрактна, сувора логіка законів має віддзеркалювати суперечливу, складну логіку життя, його потреби. Щоб краще розуміти це життя, депутати мусять бути в його вирі, в епіцентрі пекучих техніко-економічних проблем, бо від них залежить розв’язання багатьох інших, насамперед соціальних проблем. І парламентарії мають перебувати в цьому епіцентрі не як сторонні спостерігачі, а як люди, що активно діють, використовуючи свої можливості та повноваження для того, щоб змінити життя на краще в усіх аспектах.